ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2016 року Справа № 907/612/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіКруглікової К.С. (доповідач),суддів:Кривди Д.С. Малетича М.М.розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2015у справі№907/612/15 Господарського суду Закарпатської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг України" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 простягнення 212 032, 96 грн. за участю представників сторін:
позивача: Таран М.В.,
відповідача: не з'явився,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області із позовною заявою про стягнення з ФОП ОСОБА_4. 212 032,96 грн. збитків, а також понесених судових витрат.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 17.08.2015 , залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 у справі №907/612/15, позов задоволено частково, присуджено до стягнення з з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 111786,71 грн. - збитків та 2235,74 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог (щодо стягнення 100246,25 грн. збитків) - відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, ФОП ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 та рішення місцевого господарського суду від 17.08.2015 скасувати в частині задоволення позову про стягнення з неї 111786,71 грн. збитків, прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 25 грудня 2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (лізингодавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 (лізингоодержувач) укладено договір про фінансовий лізинг №00009310, відповідно до умов якого лізингодавець зобов'язався передати у розпорядження лізингоодержувача об'єкт лізингу - транспортний засіб типу VW Golf VII 1.4 TSI 2013 року виробництва, шасі НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2 (об'єкт лізингу), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором, шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно з графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування). Вартість об'єкту лізингу - 28345 доларів США, авансовий платіж на суму 4251,75доларів США.
Об'єкт лізингу передано позивачем відповідачу за актом прийому-передачі від 27.12.2013 року.
Відповідно до п.6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, що є додатком до договору про фінансовий лізинг та разом з ним іменуються як "контракт", відповідач зобов'язався здійснювати щомісячні лізингові платежі відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів та інших положень контракту.
Згідно з п.6.5 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений лізингодавцем у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів не пізніше дати, вказаної у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів.
Пунктом 8.3.1 зазначених вище Умов передбачено наступне: якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж 10 робочих днів, лізингодавець має право надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, лізингодавець надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 робочих днів. У випадку, якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, лізингодавець має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку (п. 12.6.1 контракту). Сторони погодили, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за контрактом.
Судами також встановлено, що на виконання умов Контракту позивач передав відповідачу об'єкт лізингу, однак відповідач сплачував лізингові платежі з порушенням зазначених вище Умов, у зв'язку з чим позивач надсилав відповідачу відповідні нагадування про несплату. Зокрема, третім нагадуванням від 17 вересня 2014 позивач повідомив відповідача про наявну заборгованість в розмірі 16270,07 грн. з вимогою про її погашення. Разом із вказаним нагадуванням позивач надіслав відповідачу лист-вимогу (вих.№00009310 від 17.09.2014 року) щодо сплати заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору лізингу на підставі п.12.6 контракту у зв'язку з невиконанням лізингоодержувачем своїх зобов'язань за контрактом. Факт наявності заборгованості за договором про фінансовий лізинг відповідачем не заперечувався.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт надіслання відповідачу нагадувань про заборгованість за договором, а також вимог щодо сплати заборгованості, повернення об'єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору.
17 лютого 2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис №244 про повернення об'єкта лізингу позивачу.
10 березня 2015 головним державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 16 квітня 2015 - про розшук майна боржника.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив суд стягнути на його користь 18994,43 грн. - реальні збитки, які позивач поніс у зв'язку з вчиненням дій, спрямованих на повернення об'єкту лізингу, 96747,18 грн. - упущена вигода, що становить невиплачені відповідачем лізингові платежі та 96291,35 грн. - лізингові платежі за реальне користування об'єктом лізингу після припинення договору про фінансовий лізинг за період з жовтня 2014 по травень 2015 у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про фінансовий лізинг.
Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, вказав на те, що позивачем доведено порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу щодо сплати лізингових платежів, що зумовило позивача відмовитися від договору; відповідачем не повернуто об'єкт лізингу у встановлений договором строк; відповідач користувався об'єктом лізингу після припинення договору, тому вимога щодо стягнення лізингових платежів за користування об'єктом лізингу з жовтня 2014 року по травень 2015 року у сумі 96 291,35 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що вимога позивача про стягнення з відповідача збитків (упущену вигоду) в сумі 96747,18 грн. є не доведеною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки, позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. Щодо реальних збитків в розмірі 18994,43 грн., місцевий господарський суд зазначив, що відповідач не повернув вчасно об'єкт лізингу, а позивач намагався самостійно забезпечити виконання зобов'язання з повернення об'єкту лізингу, згідно п.13.7 договору, тому дійшов висновку, що реальні збитки є обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 15495,36 грн., оскільки понесені позивачем з метою відновлення свого порушеного права. Поряд з тим, суд відмовив у частині стягнення реальних збитків у сумі 3499,07 грн., оскільки, у позивача відсутні підстави для збільшення загального розміру витрат на суму податку на додану вартість.
Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.
Як вже зазначалося вище, позивачем було доведено порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу щодо сплати лізингових платежів, існування в останнього заборгованості за договором. Відповідач факт існуючої в нього заборгованості за договором не заперечував.
Частиною 2 ст.7 ЗУ "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
У пункті 12.6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, що є невід'ємною частиною укладеного між сторонами договору, лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати контракт/відмовитися від контракту та також, серед іншого, право на повернення об'єкта лізингу у випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив один наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.
Пунктом 12.13 Умов сторони погодили, що у випадках, передбачених п.12.6 та п.12.12, контракт вважається розірваним на 10 (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, що договір про фінансовий лізинг №00009310 від 25.12.2013 припинив свою дію 08 жовтня 2014, у зв'язку з відмовою лізингодавця від договору на підставі ч.2 ст.7 ЗУ "Про фінансовий лізинг", п.п.8.3.2, 12.6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.
Сервисы для юристов