ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2017 року Справа № 911/1065/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Корнілової Ж.О.-головуючого (доповідач),
Карабаня В.Я.,
Ковтонюк Л.В.,розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.03.2017у справі№ 911/1065/15 Господарського суду Київської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4до треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн-Україна, 2) Відкритого акціонерного товариства імені Васильєва, 1) Відкрите акціонерне товариство імені Васильєва, 2) ОСОБА_5, 3) ОСОБА_6про та за зустрічним позовом до про за участю від позивача (за первісним позовом): від відповідача 1 (за первісним позовом): від відповідача 2 (за первісним позовом): від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: та за зустрічним позовом від позивача: від відповідача 1: від відповідача 2: визнання права власності, Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн-Україна 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, 2) Відкритого акціонерного товариства імені Васильєва визнання недійсним договору, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, не з'явились, 1)не з'явились, 2) не з'явились, 3) не з'явились, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, не з'явились, ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 у березні 2015 року звернувсь до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн-Україна" про визнання права власності на об'єкт лізингу, переданого за лізинговим договором від 25.02.2000, будівлю інженерно-технічного корпусу, площею 506,10 кв.м, що є виділеним ізольованим індивідуально визначеним об'єктом нерухомого майна та розташована за адресою: АДРЕСА_1 та є частиною єдиного будівельного об'єкта, будівлі електроцеху, загальною площею 939, 9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіалайн - Україна" у червні 2015 року звернулось до Господарського суду Київської області із зустрічною позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Відкритого акціонерного товариства імені Васильєва про визнання недійсним лізингового договору б/н від 25.02.2000, який укладений між Відкритим акціонерним товариством імені Васильєва та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.06.2015 у справі № 911/1065/15 (суддя Карпечкін Т.П.) прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалай-Україна" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Відкритого акціонерного товариства імені Васильєва про визнання недійсним лізингового договору б/н від 25.02.2000 для спільного розгляду з матеріалами справи № 911/1065/15.
Рішенням Господарського суду Київської області від 04.08.2015 у справі № 911/1065/15 (суддя Карпечкін Т.П.) в задоволенні первісного позову відмовлено. Позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним лізинговий договір б/н від 25.02.2000, який укладений між Акціонерним товариством імені Васильєва та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4. Стягнуто із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн - Україна" 609,00 грн. витрат з оплати судового збору. Стягнуто із Відкритого акціонерного товариства імені Васильєва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн - Україна" 609,00 грн. витрат з оплати судового збору.
Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що наявні підстави для визнання лізингового договору недійсним, тому договір є недійсним. У зв'язку із визнанням договору недійсним не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання права власності.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 у справі № 911/1065/15 (у складі колегії суддів: Дідиченко М.А.-головуючого, Руденко М.А., Пономаренка Є.Ю.) рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2015 у справі № 911/1065/15 скасовано. Первісні позовні вимоги повністю задоволено. Визнано за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 право власності на об'єкт лізингу, переданого за фінансово-лізинговим договором від 25.02.2000, будівлю інженерно-технічного корпусу, площею 506,10 кв.м, що є виділеним ізольованим індивідуально визначеним об'єктом нерухомого майна, і розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та є частиною єдиного будівельного об'єкта - будівлі електроцеху, загальною площею 939, 9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн - Україна" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 2048,34 грн. витрат з оплати судового збору за подання позовної заяви. У зустрічному позові відмовлено. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн - Україна" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 1633,17 грн. витрат з оплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанову мотивовано тим, що апеляційний суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог за пропуском позовної давності. Щодо задоволення позовної вимоги про визнання права власності на об'єкт лізингу, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/2129/14 від 29.08.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014, зобов'язано ТОВ "Гіалайн-Україна" виконати обов'язок лізингодавця за лізинговим договором від 25.02.2000 та передати Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 предмет лізингу за вказаним договором, будівлю інженерно-технічного корпусу, площею 506, 10 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 На виконання пункту 8.4 договору позивачем направлено на адресу відповідача у 2-х примірниках акт оформлення права власності на будівлю інженерно-технічного корпусу, загальною площею 506,1 кв.м. Відповідачем акт не підписано.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 911/1065/15 (у складі колегії суддів: Овечкіна В.Е.-головуючого, Корнілової Ж.О., Бондаря С.В.) рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 у справі № 911/1065/15 Господарського суду Київської області скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
Постанову мотивовано тим, що судами не встановлено правову природу договору.
Статтею 10 Закону України "Про лізинг" передбачено набуття права власності на об'єкт лізингу, зокрема, об'єкт лізингу протягом усього строку дії договору лізингу є власністю лізингодавця. У разі переходу права власності на об'єкт лізингу від лізингодавця до іншої особи договір лізингу зберігає чинність щодо нового власника.
У договорі фінансового лізингу може передбачатися право викупу об'єкта лізингу лізингоодержувачем після закінчення або до закінчення строку договору, але не раніше строку, протягом якого амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору лізингу.
Право власності на об'єкт фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної вартості об'єкта лізингу відповідно до умов договору лізингу та законодавства України.
Право користування об'єктом лізингу належить лізингоодержувачу тільки на умовах, визначених договором лізингу.
У разі банкрутства лізингоодержувача, арешту чи конфіскації його майна об'єкт лізингу відокремлюється від загального майна лізингоодержувача і підлягає поверненню лізингодавцю, який може розпоряджатися ним на власний розсуд.
Судами не залучено сторону, продавця лізингового майна за вказаним договором лізингу в якості другого відповідача за первісним позовом відповідно до статті 24 Господарського процесуального кодексу України.
Судами не встановлено: чи може бути об'єктом майно, зазначене у договорі лізингу згідно із Закону України "Про лізинг"; чи є ВАТ імені Васильєва продавцем лізингованого майна відповідно до статті 3 Закону України "Про лізинг"?
Судами не встановлено: чи оплачено позивачем за первісним позовом повну вартість об'єкта лізингу за договором?
Судами не досліджено та не надано оцінку витягам з реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.11.2007 № 16843478, від 24.12.2007 № 17181853 щодо загальної площі об'єкта нерухомого майна (Т. 3 а.с. 180, 215).
Суди посилаються в рішенні та постанові на договір від 27.08.2013 про відступлення (купівлю-продаж) ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_6 корпоративних прав (частки в статутному капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн-Україна"; протокол № 9 від 27.08.2013 загальних зборів учасників ТОВ "Гіалайн-Україна"; рішення загальних зборів учасників товариства від 27.08.2013, оформленого протоколом № 9 від 27.08.2013; статут ТОВ "Гіалайн-Україна", який затверджений рішенням загальних зборів учасників товариства від 27.08.2013, оформлений протоколом № 9 від 27.08.2013 та зареєстрований державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 12.09.2013, і які не містяться в матеріалах справи № 911/1065/15.
Суду першої інстанції необхідно з'ясувати: чи відповідає вказаний договір лізингу вимогам частини 3 статті 2, статті 7, частині 2 статті 16 Закону України "Про лізинг" зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 14.01.1999 № 394-ХІV, чи відповідає пункт 8.3 договору вимогам частини 1 статті 4 цього Закону.
Відповідно до пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 01.01.2004, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
Згідно зі статтею 71 Цивільного кодексу УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Відповідно до статті 76 Цивільного кодексу УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.
Сервисы для юристов