ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2014 року Справа № 924/1455/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кота О.В.,суддівКочерової Н.О. (доповідач), Саранюка В.В.,розглянувши касаційну скаргу фермерського господарства "Агро-Інвест"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 18.03.2014у справі№ 924/1455/13 господарського суду Хмельницької областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Агросем"дофермерського господарства "Агро-Інвест"простягнення 77 593, 60 грн. за участю представників сторін:
від позивача: Підгорна О.В., дов. від 11.06.2014
від відповідача: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агросем" звернулося до господарського суду з позовом до фермерського господарства "Агро-Інвест" про стягнення 77 593, 60 грн., з яких: 53 975,00 грн. - сума основного боргу, 2 028, 60 грн. - сума пені за період з 02.08.2013 по 08.11.2013 та 21 590, 00 грн. - сума 20 % штрафу за порушення строків оплати товару.
В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки насіння сої № 22.01.13-ГБ від 22.01.2013 не здійснив в повному обсязі та у встановлений договором строк оплату поставленого позивачем товару, в результаті чого у відповідача перед позивачем утворився борг у сумі 53 975,00 грн. Крім того, відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України, ст. 232 ГК України та умов договору відповідач зобов'язаний сплатити пеню, штраф за прострочення виконання зобов'язання з оплати отриманого товару.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 09.12.2013 (суддя Магера В.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з фермерського господарства "Агро-Інвест" на користь ТОВ "Агросем" 53 975, 00 грн. основної заборгованості, 1917,96 грн. пені, 21 590, 00 грн. штрафу та 1718,0 5 грн. витрат по оплаті судового збору. В позові щодо стягнення 110, 64 грн. пені відмовлено.
При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки відповідач договірні зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару не виконав, доказів погашення заборгованості у повному обсязі не надав. Крім того, за висновком суду, заявлена до стягнення сума штрафу визначена позивачем вірно, а розрахунок суми пені є помилковим, у зв'язку з чим здійснив власний розрахунок пені та задовольнив позовні вимоги частково.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 (колегія суддів у складі: Бучинська Г.Б. - головуючий, Грязнов В.В., Філіпова Т.Л.) апеляційну скаргу фермерського господарства "Агро-Інвест" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 09.12.2013 - без змін з тих же підстав.
В касаційній скарзі фермерське господарство "Агро-Інвест" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а справу передати на новий розгляд, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та неповне встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами 22.01.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "Агросем" (постачальник, позивач) та фермерським господарством "Агро-Інвест" (покупець, відповідач) укладено договір поставки насіння сої №22.01.13-ГБ (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник продає, а покупець приймає та оплачує поставку насіння сої за ціною, в кількості та асортименті, узгоджених сторонами в специфікаціях (додатки до цього договору), які є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п.п. 2.1. 3.1., 3.3., 4.2. договору асортимент товару та його кількість, ціна за одиницю товару, загальна вартість товару, умови та строки її оплати, а також умови та строки поставки товару визначені в специфікаціях до договору.
22.01.2013 між сторонами складено та підписано Специфікацію №1 до договору, умовами якої сторони визначили кількість товару, яку має здійснити постачальник, - 12, 7 тонн та загальну вартість товару - 107 950, 00 грн.
Пунктом 3 Специфікації визначено умови та строки оплати вартості товару, а саме: до 11.02.2013 - в розмірі 50% загальної вартості товару, що постачається по цьому договору; до 01.08.2013 - решта вартості товару у розмірі 50% загальної вартості товару, що постачається по цьому договору.
Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 13.2. договору).
На виконання умов договору, на підставі видаткових накладних №8/05 від 08.05.2013 та №24/0518 від 24.05.2013 позивач поставив, а відповідач через представника, що діяв на підставі довіреностей №71 від 03.05.2013 та №89 від 23.05.2013, виданих на ім'я ОСОБА_8, отримав товар - насіння сої в кількості 12,7 тонн на загальну суму 107 950, 00 грн.
Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи банківських виписок, відповідач отриманий товар оплатив лише частково, а саме: 22.02.2013 - на суму 10 000,00 грн., 27.02.2013 - на суму 10 000,00 грн. та 06.03.2013 - на суму 33 975, 00 грн., а всього на суму 53 975, 00 грн. Кінцевого розрахунку за отриманий товар у визначений договором строк - до 01.08.2013 відповідач не здійснив, у зв'язку з чим заборгував позивачу 53 975, 00 грн.
22.10.2013 відповідач направив позивачу рекомендованою кореспонденцією вимогу про сплату боргу. Проте, відповідач відповіді на претензію не надав, вимоги претензії не задовольнив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічне визначення містить і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, якщо договором не передбачено розстрочення платежу.
Пунктом 3 Специфікації до договору поставки насіння сої № 22.01.13-ГБ від 22.01.2013 визначено умови та строки оплати вартості товару, а саме: до 11.02.2013 - в розмірі 50% загальної вартості товару, що постачається по цьому договору; до 01.08.2013 - решта вартості товару у розмірі 50% загальної вартості товару, що постачається по цьому договору.
Сервисы для юристов