Постанова ВГСУ від 12.06.2014 року у справі №915/1691/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року Справа № 915/1691/13

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Поляк О.І. (доповідач), Грейц К.В., Шаргала В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданніматеріали касаційної скарги Заступника прокурора Одеської областіна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 25.02.2014у справі № 915/1691/13 Господарського суду Миколаївської областіза позовомПрокурора Баштанського району Миколаївської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Миколаївській області та Баштанської районної державної адмінінстраціїдоФізичної особи-підприємця ОСОБА_4продострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, повернення її у розпорядження державиза участю представників: від позивача -1.не з'явився 2.не з'явивсявід відповідача -не з'явивсяпрокурор - Гудименко Ю.В.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.12.2013 (суддя - Ю.С. Бритавська), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2014 (головуючий суддя - С.В. Таран, судді - Л.І. Бойко, Т.А. Величко), у справі №915/1691/13 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними рішенням та постановою, заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти у даній справі нове рішення про задоволення позову, посилаючись при цьому на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 19, 20, 22, 31, 33 - 37 ЗК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.05.2014 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.06.2014.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 11.06.2014 № 03-05/779 для розгляду касаційної скарги у даній справі було сформовано судову колегію у складі головуючого судді - Поляк О.І. (доповідач), суддів - Грейц К.В., Шаргала В.І. Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

У призначене судове засідання з'явився лише прокурор, сторони та третя особа у справі своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористалися.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення прокурора, розглянувши матеріали касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 12.04.2007 між Баштанською районною державною адміністрацією (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір оренди землі (далі-договір), за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту на території Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області, площею 14,37 га пасовищ, зі строком дії 50 років.

Вказаний договір зареєстровано Баштанським районним відділом Миколаївської регіональної філії ДП „Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.05.2007 за № 040700601281.

Відповідно до п. 5.1 договору земельна ділянка передається в оренду орендарю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення. Земельна ділянка повинна використовуватись орендарем виключно як пасовище для вирощування багаторічних трав, випасання худоби. Не допускається розорювання земельної ділянки для вирощування зернових та просапних сільськогосподарських культур (п. 5.2 договору).

Пунктом 11.4 договору визначено обов'язок орендаря використовувати земельну ділянку тільки за цільовим призначенням; виконувати встановлені щодо земельної ділянки обмеження в обсязі, передбачено законом та цим договором.

Згідно з п. 12.3 договору підставою припинення дії договору є, зокрема, допущення орендарем порушень, зазначених у пункті 11.4 цього договору; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до п. 12.4 договору його дія припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 21.05.2013 Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства приватним підприємцем ОСОБА_4, за результатами якої встановлено, що земельна ділянка площею 14,37 га в період 2012-2013р.р. використовується останнім не за цільовим призначенням та не виконуються вимоги природоохоронного режиму використання земель, а саме: на час перевірки земельна ділянка, призначення якої пасовища, використовується як рілля, що є порушенням пункту "а" ст. 96 Земельного кодексу України - використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, про що складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 21.05.2013 та в акт обстеження земельної ділянки від 21.05.2013 № 5.

У зв'язку з виявленим порушенням Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області видано припис від 21.05.2013 №000430, складено протокол про адміністративне правопорушення від 21.05.2013 №000285, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 21.05.2013 №000277, а також здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

25.06.2013 Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області проведена перевірка з питання виконання вимог припису від 21.05.2013 №000430, за результатами якої встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_4 продовжує використовувати земельну ділянку не за цільовим призначенням. Враховуючи невиконання приватним підприємцем ОСОБА_4 вищевказаного припису, Державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області повторно видано відповідачу припис від 25.06.2013 № 00540, складено протокол про адміністративне правопорушення від 25.06.2013 № 000377 та прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення від 25.06.2013 № 000372.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Миколаївській області та Баштанської районної державної адміністрації, прокурор Баштанського району Миколаївської області послався на те, що оскільки ФОП ОСОБА_4 використовує орендовану земельну ділянку не за цільовим призначенням, а відтак укладений між ним та Баштанською райдержадміністрацією договір оренди землі від 12.04.2007 підлягає достроковому розірванню зі скасуванням його державної реєстрації, а земельна ділянка - поверненню у розпоряджання держави в особі позивача-1.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з недоведеності факту використання відповідачем земельної ділянки не за її цільовим призначенням.

Залишаючи без змін ухвалене судом першої інстанції рішення та погоджуючись з наведеними у ньому мотивами, апеляційний господарський суд послався також і на приписи ч. 2 ст. 651 ЦК України, зазначивши при цьому про недоведеність істотності порушення відповідачем договору оренди землі, тобто коли внаслідок завданої шкоди орендодавець значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладанні договору.

Однак, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій не надали власної правової оцінки фактичним обставинам справи, виходячи з умов укладеного між сторонами договору оренди землі та норм Земельного кодексу України й Закону України "Про оренду землі", які є спеціальними для спірних правовідносин, що мало своїм наслідком порушення ними не лише норм процесуального права, а й незастосування норм матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Так, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, у розумінні ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 названого Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 вказаного Закону до істотних умов договору оренди, серед іншого, віднесені також і умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об'єкта оренди та існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки.