ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2014 року Справа № 908/3282/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кота О.В.,суддівКочерової Н.О. (доповідач), Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 18.03.2014у справі№ 908/3282/13 господарського суду Запорізької областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Банк "Таврика"дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 234 193, 45 доларів США, що еквівалентно 1 871 908, 25 грн. за участю представників сторін:
від позивача: Сергєєв П.О., дов. від 20.03.2014
від відповідача: ОСОБА_6, дов. від 31.01.2013
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2013 року публічне акціонерне товариство "Банк "Таврика" звернулося до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором №07-07-К від 02.03.2007 в розмірі 234 193,45 доларів США, що відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним Банком України станом на 26.09.2013, становить 1 871 908, 25 грн., з яких: 200 000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 1 598 600,00грн. - сума основного боргу, 34 193,45 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 273 308,25грн., - сума процентів за користування кредитними коштами.
В обґрунтування вимог позивач послався на невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами кредитним договором №07-07-К від 02.03.2007 щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користування.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.11.2013 (суддя Сушко Л.М.) в задоволенні позову відмовлено.
При цьому, місцевий господарський суд визнав доведеним факт порушення відповідачем зобов'язань за кредитним договором та наявності у відповідача заборгованості за кредитом та відсотками за користування кредитом, однак, відмовив у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.03.2014 (колегія суддів у складі: Дучал Н.М., - головуючий, Богатир К.В., Склярук О.І.) апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Таврика" задоволено. Рішення господарського суду Запорізької області від 28.11.2013 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено та стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ПАТ "Банк "Таврика" заборгованість за кредитним договором №07-07-К від 02.03.2007 в розмірі 234 193,45 доларів США (що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 1 871 908, 25 грн.), з яких: 200 000,00 доларів США (що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 1 598 600,00грн.) - заборгованість за кредитом; 34 193,45 доларів США (що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 273 308,25грн.) - заборгованість по процентах за користування кредитом. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 в доход Державного бюджету України 37 438,17 грн. судового збору за розгляд позовної заяви та 18 719,08 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Постанова апеляційного господарського мотивована наявністю поважних причин пропуску позивачем строку позовної давності при зверненні з позовом у даній справі та обґрунтованістю позовних вимог, оскільки, за висновком суду, факт наявності заборгованості відповідача за кредитним договором № 07-07-К від 02.03.2007 станом на 26.09.2013 підтверджено матеріалами справи та не спростована відповідачем.
В касаційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_4 просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами 02.03.2007 між Акціонерним банком "Таврика", правонаступником якого є позивач, (банк) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (позичальник, відповідач) укладено кредитний договір №07-07-К, відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.3. якого банк надає позичальнику кредит для здійснення господарської діяльності в сумі 200 000,00 доларів США терміном з 02.03.2007 до 01.03.2010 включно.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 10.2. кредитного договору).
На виконання умов зазначеного кредитного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 200 000,00 доларів США, про що свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка з особового рахунку ФОП ОСОБА_4 за період з 02.03.2007 по 24.09.2013.
Однак, як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконав, а зобов'язання щодо сплати відсотків за користування кредитом виконав частково, що і стало підставою для його звернення з позовом до господарського суду у даній справі.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, за своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір №07-07-К від 02.03.2007 є кредитним договором.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Положеннями пункту1.2. договору встановлено розмір проценту за користування кредитом - 13,5% річних. В подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди № 1 від 24.04.2008 та № 2 від 16.10.2008 до вказаного кредитного договору щодо розміру плати за користування кредитними коштами, розмір якої згідно вказаних додаткових угод склав 14,5% та 17,5% річних відповідно.
За умовами п. 4.2. договору нарахування процентів починається з дня перерахування кредиту з позичкового рахунку і закінчується датою зарахування кредиту на позичковий рахунок, при чому день видачі кредиту та його повернення вважається одним днем. Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно, за період з 25 числа попереднього місяця по 24 число поточного місяця, а в останній місяць строку користування кредитом - до дня погашення заборгованості за кредитом. При цьому проценти за користування кредитом в іноземній валюті нараховуються з розрахунку «факт/360», тобто за фактичну кількість днів користування кредитом, виходячи з 360 днів у році.
Нараховані проценти за користування кредитом позичальник перераховує на рахунок НОМЕР_1 АБ "Таврика", МФО 300788 до останнього робочого дня місяця, за який здійснюється розрахунок та в останній день погашення кредиту. При простроченні повернення кредиту (або частини кредиту) більше 10-ти днів, процентна ставка, зазначена в п. 1.1., збільшується на 5% річних (п. 4.3 договору).
Пунктом 4.6. договору сторони погодили, що при здійсненні платежів за простроченою заборгованістю по кредиту та процентах, позичальник в першу чергу сплачує проценти за користування кредитом, потім - заборгованість за кредитом, в останню чергу погашаються нараховані штрафні санкції (якщо існують). При сплаті позичальником заборгованості в іншому порядку, Банк має право самостійно розподілити сплачену суму і направити її на погашення боргу відповідно до цього пункту.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно п. 1.1. кредитного договору кредит в сумі 200 000, 00 доларів США надано банком позичальнику терміном з 02.03.2007 по 01.03.2010 включно, а пунктом 3.1.2. договору встановлено, що позичальник зобов'язався повернути заборгованість за цим договором згідно розділу 4 цього договору.
Сервисы для юристов