ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2016 року Справа № 927/1173/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
головуючого - суддів:Поляк О.І. (доповідач), Бакуліної С.В., Грейц К.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.03.2016у справі № 927/1173/15 Господарського суду Чернігівської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5провідшкодування шкоди в розмірі 136 188,91 грн,
за участю представників
від позивача: ОСОБА_6;
від позивача: ОСОБА_7;
від третьої особи: не з'явились;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.10.2015 у справі № 927/1173/15 (суддя - Репех В.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 (головуючий суддя - Синиця О.Ф., судді: Ткаченко Б.О., Зубець Л.П.), позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" шкоду в порядку регресу в розмірі 136 188,91 грн.
Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Чернігівської області від 29.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 у справі № 927/1173/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 1172, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-4, 22, 74, 77, 81-1, 87 Господарського процесуального кодексу України.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
У судове засідання з'явились представники позивача та відповідача. Представник третьої особи своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 27.02.2014 між ПрАТ "СТ "Іллічівське" та ОСОБА_8 укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № ЦО-05-012207, предметом якого є страхування транспортного засобу "MAZDA" CX-5", державний № НОМЕР_1.
02.02.2015 в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "MAZDA" CX-5" під керуванням ОСОБА_8 та транспортного засобу "DAF", державний № НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5.
Згідно з довідкою ВДАЇ № 57169113 власником транспортного засобу "DAF", який під час ДТП був під керівництвом ОСОБА_5 є ОСОБА_4.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 09.02.2015 у справі № 752/2044/15-п встановлено, що вказана ДТП сталася у зв'язку з порушення водієм ОСОБА_5 вимог п.п. 2.3 (а, б) Правил дорожнього руху України та визнано ОСОБА_5 винним у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди.
19.02.2015 ПрАТ "Страхове товариство "Іллічівське" на підставі звіту № 53 від 13.02.2015 про оцінку транспортного засобу, рахунку фактури № 633752_РФ_00300760 від 09.02.2015 та рахунку-фактури № 633821 _РФ_00300761 від 09.02.2015 складено страховий акт № ЦО-53518-ЦО-05-0000012207-02 та розрахунок суми страхового відшкодування. Відповідно до останнього загальна сума страхового відшкодування складає 185 188,91 грн.
Господарськими судами встановлено, що ПрАТ "Страхове товариство "Іллічівське" здійснило виплату страхового відшкодування в зазначеному розмірі, а саме: 20 000,00 грн за платіжним дорученням № 4176 від 03.03.2015; 82 559,00 грн за платіжним дорученням № 4416 від 10.03.2015; 10 000,00 грн за платіжним дорученням № 4603 від 13.03.2015; 10 000,00 грн за платіжним дорученням № 4752 від 17.03.2015; 5 000,00 грн за платіжним дорученням № 4805 від 18.03.2015; 52 629,00 грн за платіжним дорученням № 4877 від 20.03.2015.
Цивільна відповідальність власника транспортного засобу DAF застраховано у ПрАТ "СК"Арсенал Страхування" за полісом № АС/9259732, відповідно до умов якого ліміт за шкоду заподіяну майну становить - 50 000 грн, франшиза - 1 000 грн.
Крім того господарськими судами встановлено, що 04.06.2013 між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено трудовий договір, відповідно до умов якого останній зобов'язаний виконувати обов'язки водія автотранспортних засобів з повною матеріальною відповідальністю за автотранспортний засіб. Вказаний договір зареєстровано 04.06.2013 за № 25021300274 Прилуцьким міськрайонним центром зайнятості.
23.06.2015 ПрАТ "Страхове товариство "Іллічівське" на адресу ФОП ОСОБА_4 було направлено претензію № 2081/535ІЛ в якій просило ФОП ОСОБА_4 сплатити 136 188,91 грн (185 188,91 грн страхового відшкодування - (50 000 грн ліміт за полісом № АС/9259732 - 1 000 грн франшиза за полісом № АС/9259732)) в якості відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу.
ФОП ОСОБА_4 дану претензію отримала 01.07.2015, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, однак відповіді не надала.
У зв'язку з зазначеним ПрАТ "Страхове товариство "Іллічівське" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до ФОП ОСОБА_4 про стягнення з останньою на користь ПрАТ "Страхове товариство "Іллічівське" 136 188,91 грн, як відшкодування шкоди в порядку регресу.
Задовольняючи позовні вимоги господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що до позивача, після виплати страхового відшкодування у порядку регресу, перейшло право на отримання від відповідача компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу "MAZDA" CХ-5" внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 02.02.2015 у м. Києві, оскільки шкода завдана з вини водія, який керував автомобілем, що належить роботодавцю, в силу приписів ст. 1172 Цивільного кодексу України, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. При цьому, відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що належний йому транспортний засіб, як джерело підвищеної небезпеки, вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб чи внаслідок дії непереборної сили, а не з вини відповідача, що виключало б відповідальність останнього. Зокрема, відповідачем не було подано доказів забезпечення належної охорони транспортного засобу чи неправомірного заволодіння ним або доказів звернення до правоохоронних органів.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками господарських судів попередніх інстанцій, вважає їх передчасним та таким, що зроблено з порушенням матеріальних та процесуальних норм, що призвело до неповного з'ясування обставин справи, які мають значення для правильного вирішення даного спору по суті, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Сервисы для юристов