ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2015 року Справа № 922/5311/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В., Цвігун В.Л.за участю представників: Державної установи "Інститут медичної радіології ім. С.П. Григорєва" НАМН України товариства з обмеженою відповідальністю "Техмед Кардіо" розглянув касаційну скаргу Колесник К.А. Гаврилова О.Ю. Державної установи "Інститут медичної радіології ім. С.П. Григорєва" Національної академії медичних наук Українина постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 рокуу справі№ 922/5311/14 господарського суду Харківської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Техмед Кардіо" до Державної установи "Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор"єва" Національної академії медичних наук Українипростягнення коштівВ С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 28.01.2015р.(суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Державної установи "Інститут медичної радіології ім. С.П. Григор'єва Національної академії медичних наук України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмед Кардіо" суму основного боргу у розмірі 160000,00 грн., 3% річних у розмірі 5365,48 грн., інфляційні витрати у розмірі 29920,00 грн. та суму судового збору у розмірі 3905,70 грн. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Техмед Кардіо" суму судового збору у розмірі 6305,30грн., сплачену згідно платіжного дорученням № 10 від 17.10.2014 р. до державного бюджету.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 року (судді: Барбашова С.В., Білецька А.М., Тарасова І. В.) рішення господарського суду Харківської області від 28.01.2015р. залишено без змін.
Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушенням норм матеріального та процесуального закону, прийняти нове рішення яким в позові відмовити.
Скаржник доводить, що судом порушені норми ч.2 ст. 530, ч.1 ст. 526, ст. 538, ч.2 ст. 625, абз.2 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ч. І ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», оскільки незважаючи на факт відсутності передплати позивач не скористався своїм правом призупинити виконання свого обов'язку з поставки товару і надалі на свій ризик здійснював поставку товару відповідачеві, договір закупівлі медичного обладнання за державні кошти № 5/7-13 від 30.07.2013 р. не містить положень щодо строків оплати товару у випадку його поставки до здійснення покупцем 100% передоплати, не містить конкретного визначення строку виконання зобов'язання і норма ч. 4 ст. 538 ЦК України, отже строк виконання обов'язку Відповідача здійснити оплату не може вважатись встановленим, а тому, з урахуванням вищевказаних приписів чинного законодавства України, такий строк мав би бути визначений за правилами статті 530 ЦК України.
Доказів пред'явлення визначеною ч.2 ст. 530 ЦК України вимоги Позивачем про сплату Відповідачем заборгованості за Договором закупівлі медичного обладнання за державні кошти № 5/7-13 від 30.07.2013 р. матеріали даної справи не містять.
При розгляді питання нарахування З % річних та інфляційних втрат суди дійшли до помилкового висновку при визначенні дати початку періоду прострочення і задовольняючи вимоги суди погодилися з розрахунком Позивача, згідно з яким прострочення настало 05.10.2013 р. - наступний день після фактичного отримання товару.
В той же час відповідно до умови п.п. 5.12. п. 5 Договору закупівлі медичного обладнання за державні кошти № 5/7-13 від 30.07.2013 р. згідно з Актом б/н від 14.03.2014 р. введення до експлуатації (припускаючи правомірність його оформлення) датою початку періоду прострочення є 15.03.2014 р. - наступний день після фактичного завершення пуско налагоджувальних робіт товару та навчання медичного персоналу у місці поставки Замовника за узгодженням з Замовником датою початку та програмою навчання.
Суд на вищезазначені обставини уваги не звернув, а судове рішення в цій частині не грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що є порушенням ст. 43 Господарського процесуального кодексу України та ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Вищий господарський суд України вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, акти цивільного законодавства, акти органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і стаття 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Господарським судом обґрунтовано встановлено, що 30 липня 2013 року між сторонами у справі укладений договір № 5/7-13 закупівлі медичного обладнання за державні кошти" (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник (позивач у справі) зобов'язався у 2013 році поставити Замовникові (відповідачу у справі) товар - "Термостати, маностати та інші прилади й апаратуру для автоматичного регулювання чи контролювання" (Термостат - інкубатор з атмосферою вуглекислого газу (СО2)), а замовник в свою чергу зобов'язався прийняти і оплатити такі товари.
Пунктом 1.2. Договору сторони обумовили, що найменування (номенклатура, асортимент) та кількість товару "Термостати, маностати та інші прилади й апаратура для автоматичного регулювання чи контролювання" (Термостат - інкубатор з атмосферою вуглекислого газу (СО2)) код 26.51.7 за ДК 016-2010 - 1 вказуються у специфікації (додаток №1), який є невід'ємною частиною даного Договору. Також пунктом 12.1. Договору передбачено, що специфікація є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до пункту 3.1. Договору ціна договору становить 160000,00 грн., у тому числі ПДВ - 26666,67 грн.
Розрахунки за товар проводяться шляхом попередньої оплати у розмірі 100% загальної суми договору на розрахунковий рахунок постачальника на підставі підпункту 1 пункту 1 постанови КМУ від 09.10.2006 р. № 1404 "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповується за бюджетні кошти" зі змінами (пункт 4.1. Договору).
Пунктом 5.1. Договору сторони визначили термін поставки товарів Серпень - Жовтень 2013 р.: товар повинен бути поставлений за заявкою замовника у кількості та у строки, що не перевищують 3-х місяців з дати отримання передоплати. Датою оплати вважається той день, коли грошові кошти надійшли на розрахунковий рахунок постачальника. Місце поставки товарів: м. Харків, вул. Пушкінська, 82, склад замовника (пункт 5.2. Договору).
Пунктом 5.3. Договору передбачена можливість постачання товару за заявкою замовника до надходження передоплати на рахунковий рахунок постачальника.
Приймання-передача товарів проводиться по кількості місць без розпаковки тари і оформлюється видатковою накладною, яка підписується матеріально відповідальним особами постачальника та замовника (пункт 5.5. Договору).
Пунктами 6.1.1., 6.4.1. Договору сторони обумовили, що Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари, а постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.
Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2013 р., а в частині розрахунків замовника з постачальником - до повного та належного виконання грошових зобов'язання (пункт 10.1. Договору).
Як свідчать матеріали справи позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар, а відповідач даний товар отримав, що підтверджується рахунком-фактурою № ТМ-0000094 від 17.09.2013 р., видатковою накладною № ТМ-0000090 від 04 жовтня 2013 р. на суму 160000,00 грн. та довіреністю серії 12 ААД № 193260/1437 від 03 жовтня 2013 р.
Пунктом 5.11. договору було передбачено, що протягом 3 (трьох) днів після завершення постачання товару, передбаченого цим договором, проведення пусконалагоджувальних робіт, між постачальником та замовником складається двосторонній акт приймання-передачі.
Згідно з пунктом 5.12. Договору зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважається виконаним у повному обсязі з моменту завершення пусконалагоджувальних робіт товару та навчання медичного персоналу у місці поставки замовника за узгодженням з замовником датою початку та програмою навчання.
Сервисы для юристов