ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2015 року Справа № 910/5208/14
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. (доповідач), Палій В.В.
розглянув касаційну скаргу приватної агрофірми "Дністер", с. Верин Миколаївського району Львівської області (далі - ПА "Дністер"),
на рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2014 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2015
зі справи № 910/5208/14
за позовом ПА "Дністер"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Андромеда Інвест", м. Київ (далі - ТОВ "Андромеда Інвест"),
про зобов'язання повернути майно.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
ПА "Дністер" - Котягіна А.С.,
ТОВ "Андромеда Інвест"- не з'яв.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
ПА "Дністер" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання ТОВ "Андромеда Інвест" повернути передане за укладеним сторонами договором зберігання від 12.06.2013 № 12/06-13/1 майно - бульдозер на базі трактора Т-330 з реєстраційним номером Т00288ВС (далі - відповідно Договір зберігання, Бульдозер).
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.10.2014 (колегія суддів у складі: суддя Трофименко Т.Ю. - головуючий, судді Борисенко І.І., Сівакова В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 (колегія суддів у складі: суддя Алданова С.О. - головуючий, судді Дикунська С.Я., Коршун Н.М.), у задоволенні позову відмовлено.
ПА "Дністер", не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ці рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення господарськими судами норм процесуального права, що виявилося в неповному з'ясуванні обставин справи та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, та у зв'язку з цим неправильним застосуванням положень статей 936, 949 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Доводи касаційної скарги зводяться до того, що позивачем подано суду належні докази укладення Договору зберігання та передання майна зберігачеві, зокрема, у першому судовому засіданні суду пред'являвся оригінал цього договору та акт прийняття майна на зберігання; суд залишив поза увагою, що оригінали названих документів було приєднано до матеріалів кримінальної справи.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
08.05.2015 ТОВ "Андромеда Інвест" подало клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи.
Вищий господарський суд України в задоволенні зазначеного клопотання відмовляє, оскільки: представники ТОВ "Андромеда Інвест" брали участь у розгляді справи місцевим та апеляційним господарськими судами; копія касаційної скарги з доданими матеріалами надсилалася названому товариству; ухвалою Вищого господарського суду України від 14.04.2014 відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України сторони своєчасно було повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника ПА "Дністер", Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (частина перша статті 936 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Частиною першою статті 937 ЦК України визначено, що Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу; письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
За змістом статті 208 ЦК України (до якої відсилає наведена частина перша статті 937 ЦК України) у письмовій формі вчиняються, з-поміж іншого, правочини між юридичними особами та правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Стаття 206 ЦК України дозволяє вчиняти усно правочини, зокрема, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність, а також за домовленістю сторін правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, якщо це не суперечить договору або закону.
Отже, обов'язок відповідача повернути позивачеві переданий на зберігання Бульдозер має бути підтверджений укладеним у письмовій формі договором, предметом якого є зазначене індивідуально визначене майно, чи іншими документальними доказами, на підставі яких можна дійти висновку, що відповідач дійсно отримав на зберігання відповідне майно (акти, розписки, чеки, платіжні доручення).
Сервисы для юристов