Постанова ВГСУ від 12.05.2015 року у справі №903/1068/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 року Справа № 903/1068/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В., Цвігун В.Л.за участю представників: Свято-Хресто-Воздвиженської громади Української православної церкви Релігійної громади Воздвиження Хреста Господнього Української Православної Церкви Київського Патріархату розглянув касаційну скаргу Ковальчук М.М., Казмирук О.М., Приступа П.Я., Сапожник Р.М. Спіріна Ю.П. Свято-Хресто-Воздвиженської громади Української православної церкви на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 рокуу справі№ 903/1068/14 господарського суду Волинської областіза позовомСвято-Хресто-Воздвиженської громади Української православної церквидо треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:Релігійної громади Воздвиження Хреста Господнього Української Православної Церкви Київського Патріархату Волинська обласна державна адміністрація; Горохівська районна державна адміністраціяпроусунення перешкод в користуванні майном шляхом виселенняВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Волинської області від 24.12.2014 р. (судді Якушева І.О., Костюк С.В., Гарбар І.О.) в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що договір від 03.07.1989р. не можна вважати підставою виникнення у позивача права користування мурованою молитовною будівлею в с. Угринів, Горохівського району, оскільки позивач у встановленому законом порядку не довів свого права користування нею, а відтак позов до задоволення не підлягає. Також, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено, що Свято-Хресто-Воздвиженська громада Української православної церкви с. Угринів, Горохівського району і релігійне товариство Хрестовоздвиженська православна церква в с.Угринів, Горохівського району є однією і тією ж релігійною громадою. Суд поважав, що позивачем в процесі судового розгляду не було обґрунтовано і не було подано доказів про те, що саме в даному випадку мало місце: зміна найменування; припинення однієї юридичної особи із створенням іншої, а також, що перейшли при цьому права і обов'язки від однієї особи до іншої.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 року (судді: Розізнана І.В., Мельник О.В., Грязнов В.В.) рішення господарського суду Волинської області від 24.12.2014 р. залишено без змін.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушенням норм матеріального та процесуального закону, прийняти нове рішення яким вимоги позову задовольнити.

Скаржник вважає, що відповідно до норм ст.ст. 397, 398 ЦК України на підставі договору від 03.07.1989 р. фактично використовував культову будівлю з 1989 р. по 2014р., натомість у відповідача відсутні будь-які підстави для зайняття цієї будівлі; суд не врахував інші докази, зокрема, охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини № 6 від 01.02.2012 р. між позивачем та відділом культури і туризму Горохівської РДА, що додатково свідчить про знаходження спірної будівлі у законному користуванні позивача; суд невірно застосував ст. 17 Закону України "Про свободу совісті і релігійні організації", оскільки право позивача щодо спірної споруди виникло на підставі законодавства, що діяло до набрання чинності зазначеним законом; судом не застосовано до спірних правовідносин положення ст. 12, 14 Закону УРСР "Про свободу совісті та релігійні організації", п.п. 4,7 Постанови Верховної ради УРСР від 23.04.1991 р. "Про порядок введення в дію Закону України "Про свободу совісті і релігійні організації".

Зімоха А.І. звернувся до суду касаційної інстанції з клопотанням про вступ у справу в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог.

Островська Г.В. звернулася до суду касаційної інстанції з клопотанням про вступ у справу в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог.

Пархом'юк М.Ю. звернулася до суду касаційної інстанції з клопотанням про вступ у справу в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог.

Свято-Хресто-Воздвиженської громада Української православної церкви звернулася до суду з клопотанням про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору фізичних осіб, зазначених у договорі про передачу в безоплатне користування мурованої молитовної будівлі в с. Угринів, Горохівського району від 03 липня 1989 р. із виконавчим комітетом районної ради народних депутатів Горохівського району.

Відповідно до норм ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У зазначених заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Суд до початку розгляду справи розглянувши зазначені клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, визнав, що вони підлягають відхиленню так як фізичні особи не приймали участі у розгляді справи у першій та апеляційній інстанціях.

Оскільки клопотання одних і тих самих осіб були надані як від самих осіб, такі і від позивача у їх інтересах, за участю секретаря судового засідання суд з'ясував дійсну кількість заяв.

Розгляд зазначених клопотань до початку розгляду справи колегією суддів не відноситься до стадії вирішення справи по суті, колегія яка розглядає вищезазначені клопотання не перебуває у режимі нарадчої кімнати.

Будь-яких інших клопотань щодо відводу складу суду, фіксації судового процесу, відкладення розгляду справи від учасників судового процесу не надходило.

Вищий господарський суд України вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору є вимоги про усунення перешкод в користуванні майном - культовою будівлею Хрестовоздвиженською церквою в с. Угринів, Горохівського району, Волинської області у зв'язку із її самовільним за твердженням позивача захопленням відповідачем.

Як встановлено судом рішенням Ради у справах релігій при Раді Міністрів СРСР від 24 травня 1989 року зареєстровано релігійне товариство Російської православної церкви в с. Угринів Горохівського району Волинської області Української РСР з передачею в її користування культової будівлі в с. Угринів, Горохівського району, Волинської області, Української РСР, що підтверджується випискою з протоколу засідання № 6 від 24 травня 1989р. Ради у справах релігій при Раді Міністрів СРСР.

Довідкою про реєстрацію релігійного об'єднання від 20 червня 1989р. підтверджується факт реєстрації релігійного товариства Хрестовоздвиженської православної церкви в с. Угринів Горохівського району, Волинської області.

В матеріалах справи наявний договір між виконавчим комітетом районної ради народних депутатів Горохівського району і громадянами, що проживають в с. Угринів і Дубова корчма, які складають церковну общину, релігійну громаду, зареєстровану в установленому порядку 03.07.1989р..

Як слідує з пояснень позивача Свято-Хресто-Воздвиженської громади Української православної церкви віруючі даної громади задовольняли свої духовні потреби у приміщенні культової будівлі - Хрестовоздвиженської церкви в с. Угринів, Горохівського району Волинської області.

Рішенням Волинської обласної ради народних депутатів № 266 від 24.12.1991р. була надана правоздатність юридичній особі, зареєстрованій до введення в дію Закону України "Про свободу совісті та релігійної організації", Хресто-Воздвиженській релігійній громаді Української православної церкви в с. Угринів, Горохівського району.

Згідно із свідоцтвом №131 від 24.12.1991р. цього ж дня було зареєстровано Статут Свято-Хресто-Воздвиженської громади Української православної церкви, діяльність якої поширюється на с. Угринів, Горохівського району.

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АГ № 844948, довідкою Головного управління статистики у Волинській області № 791 датою державної реєстрації Свято-Хресто-Воздвиженської громади Української православної церкви та датою внесення запису в Єдиний державний реєстр про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу у разі, коли державна реєстрація юридичної особи була проведена до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", є 24.12.1991р.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про свободу совісті і релігійні організації" в редакції, яка діяла станом на час, коли Свято-Хресто-Воздвиженська громада Української православної церкви реєструвалась як юридична особа, релігійна організація визнавалася юридичною особою з моменту реєстрації її статуту (положення).