Постанова ВГСУ від 12.04.2017 року у справі №910/18554/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Справа № 910/18554/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівСибіги О.М., Швеця В.О.за участю представників: позивачаАлмаз В.В. (дов. від 21.12.2016 №01/44-958Д)відповідачаКрупинський О.М. (дов. від 19.12.2016) Лихота А.В. (дов. від 04.11.2016)розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" філія "Енергозбуд"на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 12.01.2017у справі№910/18554/16 господарського суду м. Києваза позовомДержавного підприємства "Енергоринок"доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" філія "Енергозбуд"пропро стягнення 228 000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Енергоринок" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 228 000,00 грн штрафу.

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.11.2016 (суддя Спичак О.М.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 (головуючий суддя Буравльова С.І., судді Шапран В.В., Андрієнко В.В.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 225 000,00 грн. штрафу; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" філія "Енергозбуд" звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неналежне встановлення судами попередніх інстанцій всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на його думку, до порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Швеця В.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.03.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

У відзиві на касаційну скаргу Державне підприємство "Енергоринок" просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 12.04.2017 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Зі змісту статті 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на матеріали справи, 29.02.2016 між Державним підприємством "Енергоринок" та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" було укладено договір № 12066/01.

Відповідно до п. 2.1 укладеного договору ДПЕ зобов'язується продавати, а ЕК зобов'язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 3.4 договору середньозважена за розрахунковий місяць оптова ринкова ціна на купівлю електроенергії ЕК у ДПЕ розраховується відповідно до правил ОРЕ на підставі щоденних погодинних обсягів купівлі електроенергії ЕК у ДПЕ, які визначаються відповідно до п. 4.2 договору.

Як передбачено п. 3.5 договору, вартість електроенергії, купленої ЕК у ДПЕ у розрахунковому місяці, визначається у відповідності до Правил ОРЕ за середньозваженою ціною та фактичними обсягами отриманої ЕК електроенергії.

Договір укладено на термін з 01 березня 2016 року до 31 травня 2016 року (п. 11.6 договору).

29.02.2016 між сторонами було укладено додаткову угоду № 12067/01 до договору № 12066/01 від 29.02.2016.

Відповідно до п. 1 вказаної додаткової угоди ЕК зобов'язується в термін до 15 квітня 2016 року здійснити реєстрацію автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії у Головного оператора системи комерційного обліку Оптового ринку електричної енергії відповідно до порядку реєстрації автоматизованих систем комерційного обліку електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії України.

Пунктом 2 додаткової угоди передбачено, що у випадку порушення ЕК умов п. 1 додаткової угоди ДПЕ має право нарахувати штраф у розмірі 3000,00 грн. за кожен день такого прострочення, а ЕК в разі нарахування ДПЕ штрафу, зобов'язується сплатити його на користь ДПЕ. Сплата штрафу здійснюється ЕК на поточний рахунок ДПЕ.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, своїх обов'язків у визначений додатковою угодою строк не виконав, зокрема не здійснив реєстрацію автоматизованої системи комерційного обліку електроенергії у Головного оператора системи комерційного обліку Оптового ринку електричної енергії до 15.04.2016, що стало підставою для нарахування штрафу.

Приймаючи рішення по даній справі суди попередніх інстанцій вказували про наступне.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).