ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2017 року Справа № 902/695/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Данилової М.В.,суддівСибіги О.М., Швеця В.О.за участю представників позивача Панкулич В.В. дов. від 01.09.2016 Галелюк М.М. дов. від 01.09.2016відповідача не з'явились, про час і місце слухання справи повідомлені належним чиномрозглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Ей Ві Груп" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 у справі№902/695/16 господарського суду Вінницької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ей Ві Груп" доПриватного підприємства "Фронтех" провизнання договору № 1512-1 від 15.12.2015 недійсним
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ей Ві Груп" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "Фронтех" про визнання договору № 1512-1 від 15.12.2015 недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що роботи за спірним договором не виконані, кошти перераховані. Відповідач зник і на зв'язок не виходить.
Крім того, позивач зазначає, що 14.06.2016 ним направлено начальнику СУ ФР ГУ ДФС у Вінницькій області звернення, на яке отримано рекомендацію про отримання ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 16.02.2016, згідно якої ПП "Фронтех" є фіктивним підприємством, створеним не для здійснення господарської діяльності, а директор останнього є невстановленою особою.
Посилаючись на те, що спірний договір є таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а також, що кошти ТОВ "Ей Ві Груп" помилково перераховано на рахунок відповідача, оскільки роботи, зазначені в договорі ПП "Фронтех", не виконувало і по теперішній час не виконує та те, що відповідач при укладенні вказаного договору ввів ТОВ "Ей Ві Груп" в оману, оскільки ні директор, ні співробітники позивача не знали про мету осіб, які підписували договір від імені ПП "Фронтех" та не володіли інформацією щодо осіб, які підписували договір, позивач просив суд визнати недійсним договір про надання послуг №1512-1 від 15.12.2015 на підставі ст.ст. 11, 202, 203, 215, 216, 230, 236 Цивільного кодексу України, статті 174 Господарського кодексу України.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.09.2016 (суддя Тварковський А.А.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 (головуючий суддя Філіпова Т.Л., судді Василишин А.Р., Бучинська Г.Б.), у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані відсутністю підстав для визнання договору недійсним з огляду на його укладення під впливом обману.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ей Ві Груп" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 27.09.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.12.2016 і прийняти нове рішення, яким визнати договір недійсним. Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 202, 203, 215, 229, 230 Цивільного кодексу України.
Також скаржник звертає увагу на те, що акт прийому - передачі виконаних робіт від 29.01.2016 не виготовлявся ТОВ "Ей Ві Груп", відтак, не передавався та не підписувався представниками ПП "Фронтех".
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.03.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Швець В.О.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.03.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні касаційної інстанції 12.04.2017 представників позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 15.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ей Ві Груп" (замовник, позивач) та Приватним підприємством "Фронтех" (виконавець, відповідач) укладено договір про надання послуг №1512-1 (договір), відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати в обсязі та на умовах, передбачених договором, послуги: консультаційні послуги щодо розробки ефективного кейсу роботи працівників компанії при досудовому, судовому виконавчому провадженні, консультаційні послуги в цивільних справах, надання консультації щодо верифікації документів та попередження виникнення простроченої дебіторської заборгованості, навчання працівників компанії основам переговорів з боржниками, аналіз конкурентної ситуації на ринку та інші послуги.
Відповідно до пункту 2.1.2 договору замовник має право в односторонньому порядку розірвати даний договір в разі невиконання виконавцем умов цього договору, попередивши його про це за десять робочих днів.
Згідно пункту 3.1 договору вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання та фіксується в актах виконаних робіт про надані послуги.
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30.06.2016 (пункт 4.1 договору).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.02.2016 ТОВ "Ей Ві Груп" перерахувало на рахунок ПП "Фронтех" 3000000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №507 від 10.02.2016 з призначенням платежу "оплата послуг згідно договору №1512-1 від 15.12.2015".
25.02.2016 ТОВ "Ей Ві Груп" рекомендованим листом направило ПП "Фронтех" договір від 12.02.2016 про розірвання договору, в якому зазначено, що станом на 12.02.2016 послуги не надані. Сторони домовилися, що договір №1512-1 розривається і є не чинним з 12.02.2016. Вказаний лист повернувся до ТОВ "ЕЙ ВІ ГРУП" з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
З витребуваних на виконання вимог ухвали від 06.09.2016 пояснень начальника СУ ФР ГУ ДФС У Вінницькій області щодо кримінального провадження №32015020000000102, під час проведення на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду тимчасового доступу та вилучення документів ПАТ "Преміум" господарським судом першої інстанції було встановлено, що 10.02.2016 на рахунок ПП "Фронтех" у ПАТ КБ "Преміум" надійшли від ТОВ "Ей Ві Груп" грошові кошти в сумі 3000000,00 грн. з призначенням платежу "оплата послуг згідно договору №1512-1 від 15.12.2015". ПП "Фронтех" у поясненнях щодо надходження платежу надало у банк акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 29.01.2016 до договору 1512-1 від 15.12.2015.
Згідно вказаного акта ТОВ "Ей Ві Груп" в особі директора ОСОБА_7 прийняло від ПП "Фронтех" послуги, обумовлені договором. У пункті 5 акта зазначено, що послуги надано якісно і в повному обсязі. Належним чином засвідчену копію цього акта прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) долучено до надісланих на адресу суду письмових пояснень.
Стверджуючи, що Приватне підприємство "Фронтех" не виконало умови договору №1512-1 від 15.12.2015 ТОВ "Ей Ві Груп" звернулося до суду з позовом про визнання договору № 1512-1 від 15.12.2015 недійсним.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходили з наступного.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, тобто правило, за яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Сервисы для юристов