Постанова ВГСУ від 12.04.2017 року у справі №5017/2889/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Справа № 5017/2889/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Алєєвої І.В., Рогач Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Роман"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2016у справі Господарського суду№ 5017/2889/2012 Одеської областіза позовомзаступника Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: 1) Міністерства оборони України, 2) Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини районудо 1) приватного підприємства "Роман", 2) Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області провизнання недійсними та скасування договорів оренди землі та зобов'язання повернути земельні ділянки

в судовому засіданні взяли участь представники:

прокурор відділу ГПУ Яговдік С.М., посв. від 23.10.2014№ 029909; позивача-1: Барда С.Ю., дов. від 28.12.2012 № 220/504/д; Цицюра С.Ю., дов. від 24.12.2016 № 220/434/д; позивача-2: не з'явились;відповідача-1: Кюссе І.І., наказ № 7 від 01.06.2010; відповідача-2: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року заступник Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - Міністерство) та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району (далі - Білгород-Дністровська КЕЧ), у якому, з урахуванням уточнень від 22.01.2014 (т. 4 а.с. 207), просив визнати недійсними та скасувати укладені між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області (далі - Адміністрація) та приватним підприємством "Роман" (далі - Підприємство) договори оренди:

- від 02.12.2008 № б/н, об'єкт оренди - земельна ділянка площею 46,19 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3),

- від 02.12.2008 № б/н, об'єкт оренди - земельна ділянка площею 200,00 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1),

- від 02.12.2008 № б/н, об'єкт оренди - земельна ділянка площею 48,70 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2),

- від 02.12.2008 № б/н, об'єкт оренди - земельна ділянка площею 55,20 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4),

та зобов'язати Підприємство і Адміністрацію повернути Міністерству земельні ділянки площею 350,09 га (кадастрові номери земельних ділянок НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4) вартістю 1 153 756,61 грн.

Позовні вимоги заступник прокурора, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Закону України "Про оборону України", Закону України "Про Збройні Сили України", Закону України "Про використання земель оборони" та Закону України "Про оренду землі" обґрунтовував тим, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012, з підстав невідповідності закону та перевищення Адміністрацією своїх повноважень щодо розпорядження землею, яка відноситься до земель оборони, належить державі на праві власності та закріплена за відповідним військовим формуванням на праві постійного користування, було скасовано розпорядження Адміністрації "Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону" від 05.05.2005 та пункт 1 розпорядження від 14.12.2005 № 386/А-2005 "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо регулювання земельних відносин з військовими формуваннями". Вказаними розпорядженнями Адміністрації військовій частині А1366 було припинено право користування земельною ділянкою площею 23 253,17 га, яку вона використовувала для організації загальновійськового полігону та передано цю земельну ділянку до земель запасу Веселодолинської сільської ради. В подальшому, за чотирма договорами оренди землі від 02.12.2008, частину цієї земельної ділянки полігону передано в користування Підприємству. Таким чином, укладаючи ці договори оренди землі від 02.12.2008, Адміністрація, за відсутності відповідних повноважень, розпорядилась землею, яка належить до земель оборони, є державною власністю, право на розпорядження якою належить державі в особі Кабінету Міністрів України, з огляду на що ці договори оренди землі мають бути визнані недійними, а земельні ділянки підлягають витребуванню із чужого незаконного володіння.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.02.2014 (суддя Д'яченко Т.Г.) позов задоволено частково, визнано недійсними чотири договори оренди землі № б/н від 02.12.2008 (кадастрові номери земельних ділянок НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4), зобов'язано Підприємство та Адміністрацію повернути Міністерству вказані земельні ділянки площею 350,09 га вартістю 1 153 756,61 грн. В частині позовних вимог про скасування спірних договорів в позові відмовлено.

В частині задоволення позову вказане рішення прийнято з мотивів, викладених заступником прокурора у позовній заяві. В частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування спірних договорів рішення мотивовано обранням прокурором неналежного способу захисту прав землекористувачів, що визначені у ч. 3 ст. 152 ЗК України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2014 скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2014 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 у даній справі скасовано з підстав порушення норм процесуального права, а справу передано на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 (колегія суддів: Бєляновський В.В, Будішевська Л.О., Мишкіна М.А.) рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2014 залишено без змін.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду щодо доведеності позовних вимог із заявлених прокурором підстав та необхідності задоволення позовних вимог про визнання недійсними спірних договорів оренди та повернення переданих за ними земельних ділянок законному розпоряднику.

Підприємство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та додатковими поясненнями до неї, у якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 і рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2014 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові у повному обсязі. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємство обґрунтовує посиланням на обставини справи, приписи ст. ст. 13, 129 Конституції України, ст. ст. 256, 260, 261, 267 ЦК України, ст. ст. 13, 20, 77, 79, 84, 122, 149, 150 ЗК України, ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст. ст. 1, 2, 7 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", ст. ст. 2, 5 та п. 18 Прикінцевих Положень Закону України "Про управління об'єктами державної власності", ст. 34 Закону України "Про землеустрій" та окремі роз'яснення пленуму Вищого господарського суду України. Вказує на неповне дослідження судами обставин справи та неправомірність висновків судів, оскільки вони частково ґрунтуються на припущеннях. Наголошує на пропуску позивачем строку позовної давності за заявленими позовними вимогами.

Міністерство та Білгород-Дністровська КЕЧ скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України та надіслали до Вищого господарського суду України відзиви на касаційну скаргу Підприємства, у яких просять залишити її без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 і рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2014 - без змін, як законні та обґрунтовані. Міністерство наголосило на завершенні 16.03.2017 примусового виконання рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2014.

Адміністрація надіслала на адресу Вищого господарського суду України свої пояснення на касаційну скаргу Підприємства, у яких підтримала доводи касаційної скарги, просила скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить суд касаційної інстанції прийняти нове рішення про відмову в позові у повному обсязі.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзиви на касаційну скаргу Підприємства до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови в оскаржуваній частині, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- Постановою Ради народних комісарів УРСР від 18.12.1945 № 2002/063 "Об отводе 20 000 гектаров земли на территории Бородинского, Тарутинского и Саратского районов, Измаильской области для организации окружного артполигона ОДВО", затвердженою розпорядженням Раднаркому СРСР від 19.01.1946 № 742рс постановлено відвести на території Бородинського, Тарутинського та Саратського районів Ізмаїльської області під окружний Артилерійський полігон Одеського військового округу 20 000 га землі в межах згідно схеми. При цьому, Ізмаїльський облвиконком було зобов'язано після затвердження Радою народних комісарів СРСР відводу під артполігон 20 000 га землі, встановити межі земельної ділянки що відводиться в натурі;