Постанова ВГСУ від 12.04.2016 року у справі №911/1735/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № 911/1735/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І.- головуючої, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.за участю представників: позивачаЯнчик М.І. - предст. дов. від 06.04.2016; Матросов О.О.- предст. дов. від 19.10.2015;відповідачане з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський сільськогосподарський оптовий центр"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.02.2016у справі№ 911/1735/15 Господарського суду Київської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський сільськогосподарський оптовий центр"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-інвест" проусунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський сільськогосподарський оптовий центр" звернулося до господарського суду з позовом про усунення перешкод, спричинених Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-інвест" у користуванні належною позивачу земельною ділянкою (кадастровий номер 3222487000:04:004:0181) площею 5,3666 га, розташованою по вул. Польовій, 13 в с. Ходосіївка Києво-Святошинського району Київської області, шляхом демонтування та перенесення на безпечну відстань за межі земельної ділянки належних відповідачу ліній електропередач, 1 опори електропередач та трансформаторної підстанції № 195 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог), посилаючись на приписи статей 317, 319, 373 Цивільного кодексу України, статей 23, 152, 212 Земельного кодексу України, статті 22 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів". Позивач зазначив, що набув право власності на зазначену вище земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу, за змістом якого будь-які обтяження та обмеження на використання земельної ділянки не встановлені, за відомостями з Державного земельного кадастру відповідно до вимог статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обтяження у використанні земельної ділянки не зареєстровані; натомість, відповідач користується земельною ділянкою позивача без достатніх правових підстав, перешкоджаючи позивачу вільно використовувати частину земельної ділянки, яка зайнята лініями електропередач; наявність лінії електропередач обмежує можливість використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Додатково позивач пояснив, що придбана ним земельна ділянка не була відділена межовими знаками, а про порушення свого права позивач дізнався після виготовлення у липні 2014 року ситуаційного плану та після отримання інформації про власника лінії електропередач.

Відповідач заперечив проти позову, вказавши, що належні йому на праві власності лінія електропередач та підстанція встановлені та експлуатуються правомірно відповідно до технічної та дозвільної документації; електромонтажні та будівельні роботи виконані згідно з виданими технічними умовами та проектом, об'єкт прийнято в експлуатацію; повітряна лінія електропередач проходить вздовж вулиці населеного пункту; земельні ділянки в межах спеціальних зон об'єктів енергетики не вилучаються (викупляються у власників (користувачів), а використовуються ними з урахуванням встановлених законних обмежень; інформація про встановлення спеціальних охоронних зон не реєструється в Державному реєстрі прав а відсутність такої інформації в Реєстрі не нівелює наявності охоронної зони; надані позивачем документи є взаємно суперечливими, а для встановлення фактичного знаходження спірного майна слід провести спеціальну експертизу.

Також відповідач подав заяву про застосування позовної давності у даному спорі, вказавши, що спірні споруди прийнято в експлуатацію 2009 року, позивач набув право власності на земельну ділянку 2011 року а звернувся до суду лише у 2015 році.

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.11.2015 (суддя Кошик А.Ю.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 (судді: Тищенко О.В. - головуючий, Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський сільськогосподарський оптовий центр" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову в даній справі, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неповного з'ясування судами фактичних обставин справи; зокрема, суди не встановили, чи відповідає розташування опор електропередач на земельній ділянці вимогам земельного законодавства, чи має місце порушення користування (зокрема, накладення охоронних зон електричних мереж) на земельній ділянці, при цьому суд залишив поза увагою клопотання позивача про призначення експертизи для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань відповідно до вимог статті 41 Господарського процесуального кодексу України; не надано оцінку порушенню відповідачем при здійсненні забудови положень статей 1, 3, 24-1, 31 Закону України "Про планування та забудову території", оскільки відповдіач не був власником чи користувачем земельної ділянки, на якій проведено лінії електропередач, земельна ділянка з метою здійснення відповідного будівництва йому не надавалась; відсутні правові підстави для використання відповідачем спірної земельної ділянки, визначені статтями 14, 15, 16 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів", а земельна ділянка використовується ним самовільно.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу відхилив її доводи, зазначивши про законність та обґрунтованість судових рішень; правом на участь представника в судовому засіданні не скористався.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників позивача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідно до змісту Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 706404, виданого Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів 28.12.2006, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020632900245 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський сільськогосподарський оптовий центр" є власником земельної ділянки (кадастровий номер 3222487000:04:004:0181) площею 5,3666 га, розташованої по вул. Польовій, 13, в с. Ходосіївка, Києво-Святошинського району Київської області. Право власності на земельну ділянку набуто позивачем на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.10.2011 з Приватним підприємством "Пан-Сервіс", за змістом якого на момент укладення договору купівлі-продажу на використання зазначеної земельної ділянки обтяження та обмеження не встановлені.

Також за даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого 09.04.2015, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Мністрів України від 17.10.2012 за № 1051, не зареєстровані.

Позивач вважає, що його право користування земельною ділянкою порушується через розташування ліній електропередач, 1 опори електропередач та трансформаторної підстанції № 195, власником яких за інформацією, наданою Ходосівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області, є Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрзернопром-інвест" (відповідач).

Місцевий господарський суд з'ясував, що за змістом наданих відповідачем доказів спірні лінії збудовані ним по проекту зовнішнього електропостачання № 260-ЕП, рішення від 15.12.2008 № 1434; актом технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 16.06.2009 визначено відповідність будівництва технічним умовам та проекту, лінії електропередач прийняті в експлуатацію, що погоджено також головою органу місцевого самоврядування. З урахуванням комплексного містобудівного аналізу генерального плану с. Ходосівка лінія електропередач проходить вздовж вулиці.

За змістом судових рішень, ними встановлено, що на належній позивачу земельній ділянці (кадастровий номер 3222487000:04:004:0181) площею 5,3666 га, розташованій по вул. Польовій, 13, в с. Ходосіївка Києво-Святошинського району Київської області, знаходиться безпосередньо на земельній ділянці позивача трансформаторна підстанція № 195, одна опора ЛЕП; інші чотири опори та відповідна частина ліній електропередач обмежують використання земельної ділянки у зв'язку з накладенням на частину ділянки охоронних зон, встановлених вздовж належних відповідачу ліній електропередач.

Позивач звертався до відповідача з заявою за вих. № 77 від 05.12.2014 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком КМД УДППЗ "Укрпошта" від 09.12.2014, проте, відповідач не здійснив жодних дій щодо усунення перешкоди позивачеві в користуванні земельною ділянкою.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з відсутності ознак неправомірності в діях відповідача, який відповідно до вимог чинного законодавства збудував та прийняв в експлуатацію лінію електропередач та законно користується належним йому майном; на момент придбання позивачем земельної ділянки на ній вже існували охоронні зони, про що було відомо попередньому власнику земельної ділянки; позивач в момент придбання земельної ділянки повинен був оглянути її та пересвідчитись в її межах та стані; позивач вправі заявити до продавця земельної ділянки вимоги у зв'язку з недоліками проданого товару; з огляду на відсутність підстав для задоволення позову по суті позовних вимог позовна давність застосуванню не підлягає.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суд, вказавши, що діючим законодавством передбачена уздовж електролінії охоронна зона, в межах якої власник зобов'язаний використовувати її з обмеженнями, передбаченими Правилами охорони електричних мереж, а тому позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача перенести повітряну лінію електропередачі є безпідставними, суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач придбав земельну ділянку з обмеженнями, передбаченими чинним законодавством, а тому порушення його прав у даному випадку немає; спірні охоронні зони зачіпають земельну ділянку позивача з однієї сторони і на відстань не більше встановленого законодавством нормативу для охоронної зони (10м), що з врахуванням досить великого розміру земельної ділянки 5,3666 га, не чинить суттєвих перешкод в її користуванні.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України, зокрема, частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України (в редакції станом на день розгляду справи) передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За частиною першою статті 319 Цивільного кодексу України власник користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, водночас за змістом частини першої статті 13, частин другої, п'ятої та сьомої статті 319 Цивільного кодексу України здійснення права власності може бути обмежено положеннями законодавства; також власник не може зловживати належним йому правом.

Таким чином, захист порушеного права за статтею 391 Цивільного кодексу України шляхом усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном, тобто, шляхом подання негаторного позову, передбачено чинним законодавством для захисту управненої особи від дій сторони, які містять ознаки правопорушення, а спосіб захисту порушеного права в такому випадку повинен відповідати змісту допущеного порушення.

Для правильного вирішення даного спору судам належало з'ясувати, в чому саме полягає речове право позивача щодо спірного майна, наявні законодавчі обмеження щодо його використання, зміст порушення цього права діями відповідача, а також відповідність чи невідповідність дій відповідача положенням законодавства.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач визначив, що порушено його право власності на земельну ділянку та право користування земельною ділянкою неправомірними діями відповідача, який спорудив та розташував трансформаторну підстанцію та лінії електропередач на земельній ділянці, яка має інше цільове призначення та яка відповідачу для цієї мети не надавалась, та за відсутності згоди власника (користувача) земельної ділянки, земельна ділянка позивача використовується та на ній визначено охоронні зони без відповідних правових підстав.

Статтею 112 Земельного кодексу України визначено, що уздовж ліній зв'язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти створюються охоронні зони, правовий режим яких визначається законодавством України.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що існування охоронної зони, її розмір та режим використання встановлено нормативно та залежить від самого факту наявності об'єкта, зазначеного у статті 112 Земельного кодексу України.