ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2016 року Справа № 910/20356/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,суддівКорнілової Ж.О., Чернова Є.В.,за участю представників:позивача -Кульчицький О.В., Якубчак С.Є.,відповідача -Власюк В.В., Давиденко О.Л.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПАТ "Українська охоронно-страхова компанія"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.02.2016у справі№910/20356/15 за позовомПАТ "Європейська страхова компанія"доПАТ "Українська охоронно-страхова компанія"про стягнення 109039,23 грн. ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м.Києва від 03.11.2015 (суддя Плотницька Н.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 (судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Шапран В.В.), позов задоволено повністю шляхом стягнення з ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" на користь ПАТ "Європейська страхова компанія" 66496,20 грн. заборгованості за договором перестрахування від 07.06.2013 №ФП.13-006, 14693,29 грн. пені, 27068,73 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 781,01 грн.
ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати повністю, прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ч.3 ст.538 ЦК України, ч.6 ст.193 ГК України та ст.35 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на своє право відмовитися від виконання зобов'язання по виплаті частки страхового відшкодування позивачу (перестрахувальнику) у зв'язку з тим, що виплата позивачем страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту "Каско" №06/00001/3/17/11/14 від 13.01.2014 є в розумінні п.7.6 договору перестрахування від 07.06.2013 №ФП.13-006 компромісним збитком, виплаченим страхувальнику без попереднього письмового погодження з перестраховиком. На думку заявника, наявність компромісного збитку підтверджується обізнаністю позивача, як страховика, з викраденням у його страхувальника (ОСОБА_8) реєстраційних документів на застрахований транспортний засіб, та запізнілим повідомленням відповідачу листом від 26.01.2015 №2 цих відомостей, які впливають на ступінь страхового ризику, тобто вже після складання страхового акту №01/15 від 23.01.2015, що свідчить про неналежне виконання перестрахувальником своїх договірних зобов'язань. При цьому, скаржник вважає, що позивач також мав передбачені п.11.29.1 договору страхування №06/00001/3/17/11/14 від 13.01.2014 підстави для затримки зі складанням страхового акту від 23.01.2015 з огляду на відновлення постановою прокуратури Оболонського району м.Києва від 29.12.2014 досудового розслідування по кримінальному провадженню №12014100050009886 щодо випадку викрадення застрахованого позивачем транспортного засобу.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду м.Києва з наступних підстав.
Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
07.06.2013р. між ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" та ПАТ "Європейська страхова компанія" було укладено договір №ФП.13-006 про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії (далі - договір перестрахування №ФП.13-006), предметом якого є основоположні та загальні умови перестрахування та ретроцесії страхових ризиків, що взаємно передають та приймаються сторонами на факультативній (необов'язковій) основі, а також основні взаємні права і обов'язки сторін, пов'язані з передачею та прийняття страхових ризиків в перестрахування або ретроцесію.
Під страховим ризиком, що передається в перестрахування в рамках цього договору, розуміється подія, визначена первинним договором страхування або перестрахування, укладеного однією зі сторін, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки вірогідності та випадковості настання (Під передачею страхового ризику в перестрахування в рамках цього договору розуміється страхування однією стороною у другої сторони на умовах законодавства України, цього договору та конкретного договору перестрахування ризику виконання стороною, яка передає страховий ризик, частини своїх зобов'язань за договором первинного страхування, співстрахування або вхідного перестрахування. Предметом перестрахування за цим договором є ризик виконання частини своїх зобов'язань перестраховиком та укладеному перестрахувальником як страховиком (перестрахувальником) основному договору страхування, співстрахування або перестрахування (п.п.1.3,1.4,1.6 договору перестрахування №ФП.13-006).
Страхові ризики, передані та прийняті в перестрахування за цим договором, вважаються перестрахованими у повній відповідності до умов первинного договору страхування та правил страхування страховика, що уклав договір страхування, незалежно від того, чи є страховик по первинному договору страхування стороною цього договору, чи ні, якщо інше прямо не обумовлено договором перестрахування, укладеного між сторонами відповідно до цього договору (п.1.8 договору перестрахування №ФП.13-006).
Згідно з п.4.1 договору перестрахування №ФП.13-006 під відповідальністю перестраховика (перестраховою відповідальністю, перестраховим захистом) розуміється обов'язок перестраховика виплатити страхове відшкодування в частині та на умовах, передбачених договором перестрахування, при настанні страхового випадку по первинному договору страхування. Такий обов'язок поширюється на всі страхові випадки по первинному договору страхування, до відбулися в період дії пов'язаного з ним договору перестрахування, якщо інше не обумовлено в договорі перестрахування.
20.08.2014р. між ПАТ "Європейська страхова компанія" (перестрахувальник за договором) та ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" (перестраховик за договором) підписано ковер-нот №06/00001/3/17/11/14 (договір перестрахування), відповідно до умов якого було перестраховано ризики за договором страхування №06/00001/3/17/11/14 від 13.01.2014 (автомобіль Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1, об'єм двигуна 2000куб.см., № кузова JMZGH12F701475575, рік випуску 2011) повного каско, зокрема незаконне заволодіння транспортним засобом (під незаконним заволодінням транспортним засобом слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі. Викрадення виключно на території України). Термін перестрахування з 20.08.2014р. по 13.01.2015р. Відповідальність перестраховика складає 70000 грн., що становить 36,84% від загальної страхової суми. Франшиза - 5 %.
Як вбачається з матеріалів справи, повідомленням №136 від 07.11.2014 позивач сповістив відповідача про настання події, що має ознаки страхового випадку, а саме викрадення транспортного засобу Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахованого ПАТ "Європейська страхова компанія" за договором добровільного страхування наземного транспорту "Каско" №06/00001/3/17/11/14 від 13.01.2014 та переданого в перестрахування ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" за ковер-нотом №06/00001/3/17/11/14 від 20.08.2014.
Відповідно до п.11.15 договору добровільного страхування наземного транспорту "Каско" № 06/00001/3/17/11/14 від 13.01.2014 у разі незаконного заволодіння транспортним засобом виплата страхового відшкодування, проводиться таким чином: якщо до єдиного реєстру досудового розслідування внесено відомості про кримінальне правопорушення ("Незаконного заволодіння") виплата провадиться у розмірі 30 % страхового відшкодування, а решта страхового відшкодування виплачується після: зупинення досудового розслідування; закінчення досудового розслідування шляхом закриття кримінального провадження за обставинами передбаченими у п.п.2,4,5 ч.1 та п.1 ч.2 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України; звернення прокурора до суду з клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності; набрання законної сили вироком суду.
Як вбачається з витягу з кримінального провадження №12014100050009886 до ЄРДР 07.11.2014р. внесено відомості про кримінальне правопорушення (ч.2 ст.289 КК України), а саме незаконне заволодіння транспортним засобом Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Відповідно до страхового акта №16/14 від 09.12.2014 подію щодо незаконного заволодіння транспортним засобом Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1, визнано позивачем страховою та прийнято рішення щодо виплати страхувальнику 54150 грн., що складає 30 % від загальної суми страхового відшкодування.
Згодом, позивачем на адресу відповідача було направлено лист №144 від 18.12.2014 на виплату частки страхового відшкодування в розмірі 19948,86 грн. на умовах перестрахування, до якого додано всі необхідні матеріали страхової справи.
Згідно страхового акту №01/15 від 23.01.2015, з урахуванням постанови від 05.12.2014 про закриття кримінального провадження №12014100050009886, прийнято рішення щодо виплати страхувальнику 126350 грн., що складає 70% від загальної суми страхового відшкодування.
В подальшому, позивачем на адресу відповідача було направлено лист-вимогу №4 від 17.02.2015 про виплату частки страхового відшкодування в розмірі 46547,34 грн. на умовах перестрахування, до якого додані всі необхідні матеріали страхової справи.
Відповідно до п.7.2 договору перестрахування №ФП.13-006 при настанні страхового випадку, передбаченого первинним договором страхування і договором перестрахування, перестраховик, за умови відсутності запитань, що повинні бути оформлень направлені у відповідності до п.7.4 даного договору, виплачує перестрахувальнику (або за дорученні перестрахувальника страхувальнику або вигодонабувачу) частину страхового відшкодування, яка відповідає його частці (обсягу) відповідальності за договором перестрахування, протягом 15 робочих днів після одержання від перестрахувальника листа-вимоги на виплату страхового відшкодування з розрахунком частки перестраховика у збитку, та наступного комплекту копій документів: повідомлення страхувальника про настання страхового випадку; заяви на виплату страхового відшкодування; договору страхування; офіційного висновку з описанням всіх обставин випадку, який видається установою, до компетенції якої належить розгляд даного випадку (довідки ДАІ про ДТП із зазначенням винної особи, довідки правоохоронних органів про протиправні дії, акту пожежно-технічної експертизи про причини пожежі, довідки з метереологічної або сейсмологічної служби про стихійне лихо і т.п.); страхового акту; експертного висновку щодо розміру збитку, якого було завдано внаслідок настання страхового випадку, якщо такий висновок було зроблено; рахунку (кошторису) на відновлювальні роботи в тому випадку, якщо за умовами первинного Договору страхування розмір збитку визначається на підставі такого рахунку; документів, які підтверджують витрати перестрахувальника, пов'язані з врегулюванням збитку; платіжного доручення з позначкою обслуговуючого банку про списання коштів із розрахункового рахунку або видаткового касового ордеру про оплату перестрахувальником страхового відшкодування (якщо в договорі перестрахування не передбачено застереження про "касовий збиток"). Сторони погоджуються, що перелік документів, що надається перестраховику, не може бути більшим, ніж зазначено в Правилах страхування та/чи в оригінальному договорі страхування.
Згідно п.7.3 договору перестрахування №ФП.13-006 перестраховик вправі вимагати від перестрахувальника інші документи, що підтверджують розмір завданих збитків внаслідок настання страхового випадку за умови наявності таких документів у розпорядженні перестрахувальника. Відповідна вимога повинна бути заявлена письмово протягом 15 робочих днів із дня надання перестрахувальником документів, вказаних в п.7.2 цього договору. Перелік документів, що запитуються додатково, не може бути ширше переліку документів, передбаченого правилами страхування страховика та оригінальним договором страхування.
Положеннями п.7.4 договору перестрахування №ФП.13-006 визначено, що у разі якщо протягом 15 робочих днів з дня надання перестрахувальником переліку документів, передбачених п.7.2 цього договору, перестраховик не направить перестрахувальнику письмову вимогу про надання додаткових документів, вважається, що надані перестрахувальником документи є достатніми для прийняття рішення перестраховиком про виплату своєї частки страхового відшкодування та здійснення виплати, а перестраховик не має права у подальшому посилатись на недостатність наданих документів та/або вимагати додаткові документи.
Судом першої інстанції встановлено, що у встановлений договором 15-денний термін відповідач не направляв позивачу запит про надання додаткових документів.
Пунктом 3.3.1 договору перестрахування №ФП.13-006 передбачено, що перестраховик зобов'язаний перерахувати перестрахувальнику свою частку страхового відшкодування, розмір якого розрахований відповідно до умов цього договору і договору перестрахування, у термін та на умовах, обумовлених в розділі 7 цього договору, якщо інше не передбачено в договорі перестрахування.
В порушення умов договору перестрахування №ФП.13-006, ковер-ноту №06/00001/3/17/11/14К від 20.04.2015 відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по сплаті частки страхового відшкодування у розмірі 66496,20 грн., що становить 36,84% від загальної страхової суми, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість перед позивачем у вказаному вище розмірі.
В апеляційній скарзі заявником зазначено, що підставою у невиплаті перестраховиком своїх часток страхового відшкодування перестрахувальнику є порушення останнім п.п.3.1.4,7.6 договору перестрахування.
Зазначене твердження апелянта не взято судом апеляційної інстанції до уваги з мотивів ненадання відповідачем доказів на підтвердження того, що позивачу було відомо про факт втрати ОСОБА_8 свідоцтва про реєстрацію на автомобіль MAZDA 6 реєстраційний номер НОМЕР_1. Крім того, в матеріалах справи наявні докази направлення відповідачу комплекту копій документів, необхідних для виплати частки страхового відшкодування, що також не заперечувалось відповідачем в суді першої інстанції.
Стосовно доводів про те, що, що листами №173 від 14.01.2015 та №1365 від 12.02.2015 скаржник звертався до позивача з необхідністю у з'ясуванні зазначених вище фактів, копії реєстрів відправки яких було додано до апеляційної скарги тільки в апеляційній інстанції, остання, керуючись приписами ч.1 ст.101 ГПК України, не прийняла зазначені докази до уваги, так як скаржником не було надано обґрунтованих пояснень, чому останній не мав можливості подати їх до суду першої інстанції, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ці докази не були наявні на момент прийняття первісного рішення у справі.
Сервисы для юристов