Постанова ВГСУ від 12.04.2016 року у справі №910/17959/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № 910/17959/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І. за участю представників:прокуратуриЗбарих С.М. - прокурор відділу Генеральної прокуратури УкраїнипозивачівЯковлєв О.І. - довіреність від 07.12.2015 рокувідповідачаХалимон С.В - довіреність від 25.01.2016 року Притула Я.М. - довіреність від 29.03.2016 рокурозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києвана постановувід 02.02.2016 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/17959/15 господарського суду міста Києва за позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України; - Публічної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"простягнення 3 090 890 878,34 грн.

В С Т А Н О В И В :

У липні 2015 року Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Київенерго" про стягнення основного боргу в розмірі 2 118 286 057, 23 грн., пені у розмірі 326 174 527,14 грн., штрафу у розмірі 146 894 755,02 грн., три відсотки річних у розмірі 13 884 332, 22 грн. та інфляційних витрат у розмірі 485 651 206,73 грн. з підстав неналежного виконання договору купівлі - продажу природного газу №159/15-ПР-14 від 12.01.2015 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.12.2015 року (судді Л.М. Шкурдова, С.А. Ковтун, П.І. Паламар) позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є належним чином зареєстрованою юридичною особою, яка відповідно до приписів статей 3, 42 Господарського кодексу України господарську діяльність здійснює самостійно та на власний ризик, і у розумінні статті 21 Господарського процесуального кодексу України може самостійно звертатись з позовом про захист його порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

За апеляційною скаргою Прокурора міста Києва Київський апеляційний господарський суд (судді: Л.Г. Смірнова, Л.В. Кропивна, Л.В. Чорна) переглянувши ухвалу господарського суду міста Києва від 16.12.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 02.02.2016 р. залишив її без змін з тих же підстав.

Заступник прокурора міста Києва подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 16.12.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року та передати справу до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, зокрема, частини 3 статті 2, статті 29 та пункту 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Заявник касаційної скарги зазначає, що на підставі приписів статті 121 Конституції України та статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" прокурору та його заступникам надані повноваження звертатись до суду з позовами на захист державних інтересів у випадках встановлених законом.

На думку скаржника, судами першої та апеляційної інстанції залишено поза увагою той факт, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку визначає з посиланням на законодавство в чому саме відбулося порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Судами не враховано, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є єдиним загальноукраїнським постачальником природного газу, а кошти за поставлений природний газ спрямовуються до Державного бюджету України, з яких у подальшому здійснюється погашення боргу за природний газ перед країнами постачальниками природного газу Україні.

На думку скаржника, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" належить до суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а держава через діяльність цього суб'єкта реалізує свої функції в сфері паливно - енергетичного комплексу та забезпечує стабільність економічної безпеки держави в цілому.

Враховуючи особливу важливість функціонування компанії в контексті інтересів держави, прокуратурою міста Києва правомірно пред'явлено позовну заяву на захист інтересів держави в паливно - енергетичній сфері та належним чином обґрунтовано підстави для представництва інтересів держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Київенерго" просить залишити ухвалу господарського суду міста Києва від 16.12.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року без змін, а касаційну скаргу без задоволення, оскільки в даному випадку, прокурор у якості позивачів визначив Міністерство енергетики та вугільної промисловості України та ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а в прохальній частині поданої позовної заяви прокурором висунута вимога про стягнення на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а не на користь держави. Заявлена до стягнення заборгованість виникла внаслідок несвоєчасного виконання умов договору, укладеного між двома самостійними господарюючими суб'єктами, які мають статус юридичних осіб, а відповідно і право безпосереднього звернення до суду.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, відповідача та прокурора перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, у липні 2015 року Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Київенерго" про стягнення основного боргу в розмірі 2 118 286 057, 23 грн., пені у розмірі 326 174 527,14 грн., штрафу у розмірі 146 894 755,02 грн., три відсотки річних у розмірі 13 884 332, 22 грн. та інфляційних витрат у розмірі 485 651 206,73 грн. з підстав неналежного виконання договору купівлі - продажу природного газу №159/15-ПР-14 від 12.01.2015 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.12.2015 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року, позов залишено без розгляду на підставі пункту 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Залишаючи позов без розгляду, суди посилались на приписи статті 29 Господарського процесуального кодексу України та рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99, в якому зазначено, що прокурор уповноважений звертатися з позовами виключно в інтересах органів державної влади та виконавчих органів місцевих рад. В той же час прокурором у позовній заяві висунуто вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором на користь ПАТ НАК "Нафтогаз України", яке не є органом ані державної влади, ані органом місцевого самоврядування.

Проте, такий висновок судова колегія вважає таким, що був зроблений без встановлення необхідних обставин справи та норм діючого законодавства, виходячи з наступного.

За приписами статті 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено здійснення функції представництва інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених законом.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 361 України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на момент звернення прокурора до суду 13.07.2015 року) представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Частиною 5 статті 361 України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на момент звернення прокурора до суду 13.07.2015 року) передбачено, що за наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою вищевказаної статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями).

Згідно з абзацом 4 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення прокурора до суду 13.07.2015 року) господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № З-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначених в частині 2 статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.