Постанова ВГСУ від 12.03.2015 року у справі №910/13628/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 року Справа № 910/13628/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк І.Вовка, В.Харченкарозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» на постановувід 26.01.2015Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/13628/14за позовомДержавного підприємства «Центр сертифікації і контролю якості будівництва об'єктів нафтогазового комплексу Держгірпромнагляду України»доПублічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»простягнення коштіву судове засідання прибув представниквідповідачаКупрієнко В.І. (дов. від 29.12.2014),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника відповідача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Центр сертифікації і контролю якості будівництва об'єктів нафтогазового комплексу Держгірпромнагляду України» звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 360 266, 50 грн заборгованості з посиланням на порушення відповідачем умов договору № 237/2013/1309000008 від 02.09.2013 про надання послуг з проведення експертизи у частині виконання зобов'язання з оплати послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 (суддя К. Головіна) позовні вимоги задоволено частково шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у сумі 344138,74 грн, пені у сумі 12514,98 грн, 3% річних у сумі 3403,60 грн. У решті у задоволені позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване наступним.

02.09.2013 між Державним підприємством «Центр сертифікації і контролю якості будівництва об'єктів нафтогазового комплексу Держгірпромнагляду України» (виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (замовник) укладений договір № 237/2013/1309000008 (далі-Договір) про надання послуг з проведення експертизи, згідно з п 1.1 якого замовник доручає, в виконавець зобов'язується на свій ризик власними та залученими силами і засобами надати відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів з охорони праці та умов цього договору адміністративні послуги щодо підвищення ефективності господарської діяльності в повному обсязі, а замовник зобов'язується прийняти ці послуги та оплатити їх вартість.

Склад та обсяги послуг, які має надати виконавець визначені заявкою замовника від 19.03.2013 № 1523/26-08 та розрахунком послуг з проведення експертизи (п. 1.2 Договору).

Ціна договору становить 424 138,74 грн. Оплата за надані послуги здійснюється замовником по факту надання послуг на підставі акту здачі-приймання наданих послуг у строк не пізніше 60 робочих днів з дати їх підписання уповноваженими представниками сторін (п. п. 4.2, 4.4 Договору).

Позивач умови договору виконав у повному обсязі, надав послуги за договором на суму 424 138,74 грн, що підтверджується актами здачі-приймання наданих послуг від 29.11.2013 та від 26.12.2013.

Однак, відповідач зі свого боку умови Договору від 02.09.2013 у частині оплати послуг виконав неналежним чином, так як сплатив лише частину суми основного боргу у розмірі 80 000,00 грн, що не заперечується поясненнями представників сторін.

З посилання на зазначене, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність основного боргу відповідача перед позивачем за послуги з проведення експертизи у розмірі 344 138,74 грн.

Разом з тим, суд зазначив, що посилання відповідача на скрутне фінансове становище не приймаються до уваги, оскільки вказана обставина не звільняє відповідача від сплати боргу та не спростовує наявність підстав для застосування до нього господарсько-правової відповідальності.

Зокрема, відповідно п. 5.5 Договору за порушення строку розрахунку більш ніж на 30 робочих днів замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості послуг, в яких виявлені недоліки, за кожен день прострочення від вартості неоплачених послуг, але не більше 3 % від суми неоплачених послуг.

Вимоги про стягнення пені у сумі 12 724,16 грн за період з 01.03.2014 по 12.06.2014 підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідно до вимог Договору (п. 5.5) повиннен бути застосований розмір однієї облікової ставки НБУ за кожний день просторочення, а не розмір подвійної облікової ставки НБУ, як про це зазначає позивач.

З посиланням на вказане вище, здійснивши перерахунок суми заявленої позивачем пені, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що обґрунтованим є розрахунок суми пені у розмірі 12 514,98 грн за період з 01.03.2014 по 12.06.2014.

Водночас, судом визнаний обґрунтованим та арифметично правильним розрахунок позивачем 3 % річних у розмірі 3 403,60 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 (колегія суддів: В.Зеленін, О.Синиця, Е.Шевченко), рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 змінене у частині задоволення позовних вимог про стягнення суми пені та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача пеню у сумі 9422,90 грн. У решті рішення залишене без зміни.

Постанова мотивована наступним.

Місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача 344 138,74 грн основної заборгованості та 3403,60 грн 3% річних з огляду на викладені у рішенні мотиви, а також враховуючи те, що наявні в матеріалах справи документи містять всі обов'язкові реквізити, що фіксують факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отримані послуги, а також те, що часткова оплата скаржником отриманих послуг свідчить про його схвалення Договору та визнання заборгованості.

Разом з тим, договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, у силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо це передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Місцевий господарський суд помилково визначив період за актом № 2 від 26.12.2014 та послався на застосування під час розрахунку розміру однієї облікової ставки НБУ.

З посилання на зазначене вище та проаналізувавши власні перерахунки пені відповідача, апеляційний господарський суд визнав їх обґрунтованими та правильними у розмірі 9422,90 грн:

за актом № 1 від 29.11.2014, нараховується за період з 01.03.2014 по 12.06.2014 становить 7568,63 грн (з яких: 2596,35 грн за період з 01.03.2014 по 14.04.2014 та 4972,29 грн за період з 15.04.2014 по 12.06.2014):

за актом №2 від 26.12.2014, нараховується за період з 24.03.2014 по 12.06.2014 становить 1854,54 грн (з яких 320,54 грн за період з 24.03.2014 по 14.04.2014 та 1534,00 грн за період з 15.04.2014 по 12.06.2014).

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.