Постанова ВГСУ від 12.02.2015 року у справі №916/3303/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 року Справа № 916/3303/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.суддівБондар С.В. (доповідач), Грека Б.М.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерносвіт" від позивача: не з'явились від відповідача: Бевзюк О.В.на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 рокуу справі№ 916/3303/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Зерносвіт"доЗакритого акціонерного товариства "Одесакондитер"простягнення 176 809 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерносвіт" (далі позивач) звернулось з позовом до Закритого акціонерного товариства "Одесакондитер" (далі відповідач) про стягнення 28 729 грн. - пені; 29 281 грн. - інфляція; 4 073 грн. - 3% річних; 114 726 грн. - 50% штрафу (див. уточнення позовних вимог т.1 а.с. 97-98).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.10.2014 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано частково. З відповідача підлягає стягненню 10 000 грн. - штрафу; 5 000 грн. - пені; 4 073- 3% річних; 29 281 - інфляція.

Постанова суду апеляційної інстанції в частині зменшення штрафних санкцій мотивована тим, що у відповідача складне фінансове становище, порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою збитків для позивача, відповідачем було сплачено основний борг.

Як вбачається з постанови апеляційної інстанції, судом, з посиланням на ст. 83 ГПК України, було зменшено розмір штрафу до 10 000 грн. (на 92 %) та пені до 5 000 грн. (на 83 %).

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови апеляційним судом невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі.

Фактично позивач оскаржує постанову апеляційної інстанції в тій частині, в якій було зменшено розмір штрафу до 10 000 грн. та пені до 5 000 грн.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

30.07.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №30/07/13-26 (далі Договір (т.1 а.с.12-13)), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача борошно пшеничне вищого та першого ґатунку у мішках або безтарно, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору.

23.06.2014 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 (т. 1 а.с. 15) до договору за якою сторони домовилися про наступне: 1. З моменту підписання цієї угоди Покупець зобов'язується сплачувати кожного робочого тижня на рахунок Постачальника в рахунок заборгованості 35 000,00 грн. до повного погашення зобов'язань, що виникли по договору. 2. При виконанні Покупцем умов п.1 даної угоди Постачальник продовжує поставки товару згідно узгоджених заявок Покупця на умовах договору. При цьому Покупець сплачує повну вартість замовленого товару до моменту передачі товару Покупцю. 3. В разі невиконання Покупцем п.1 цієї угоди Постачальник має право стягнути пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується за період прострочення виконання грошового зобов'язання. Крім пені, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 50% від суми невиконаного зобов'язання, обумовленого в п.1 цієї угоди. Сума боргу у разі прострочки сплачується з урахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми.

В рішенні суду першої інстанції зазначено, що з пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що з початку дії додаткової угоди №2 від 23.06.2014 року відповідач з урахуванням отриманого товару повинен був перерахувати заборгованість у розмірі 245 000 грн. (35000 грн. Х 7 робочих тижнів), з яких оплачено тільки 90000 грн. таким чином порушені зобов'язання у розмірі 155 000 грн. і загальна сума заборгованості склала 294685,40 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач після звернення позивача з позовом сплатив спірну суму основного боргу, що підтверджується доданими до справи документами (банківськими виписками та актом звірки розрахунків).

Суди обґрунтовано прийшли до висновку про те, що відповідачем були порушені грошові зобов'язання, які виникли з взаємовідносин сторін щодо виконання Договору.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено вище, пунктом 3 додаткової угоди № 2 до Договору з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення платежу, яка нараховується за період прострочення виконання грошового зобов'язання. Також, крім пені відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 50% від суми невиконаного зобов'язання.

Умови Договору, який укладений між сторонами свідчать про те, що до відповідача, у даному випадку застосовуються договірні, штрафні санкції.

Суди обґрунтовано прийшли до висновку про те, що за невиконання грошових зобов'язань з відповідача підлягає стягненню штрафні санкції.

Що стосується зменшення судом апеляційної інстанції штрафних санкцій, судова колегія зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Оцінюючи підстави зменшення судом апеляційної інстанції штрафних санкцій на 90% відсотків (штраф) та на 83% (пеня), судова колегія приходить до висновку про те, що у даному випадку відсутні виняткові обставини при наявності яких можливе фактичне звільнення від відповідальності відповідача за невиконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, постанова апеляційної інстанції, в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення більшої частини пені та штрафу підлягає скасуванню, а касаційна скарга задоволенню.