ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2015 року Справа № 910/19587/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів:Є.Борденюк І.Вовка, В.Харченкарозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Фаворит"на постановувід 19.11.2014Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/19587/13за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Еверласт"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Фаворит"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаПриватне підприємство "Надєжда"простягнення 29 899,24 грн,у судове засідання прибули представники:відповідачаКульчицький О.В. (дов. № 02/02/2015-01 від 02.02.2015),заслухавши суддю-доповідача - Є.Борденюк, пояснення представника відповідача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Еверласт" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Фаворит" про стягнення заборгованості за неналежне виконання договору поставки, а саме 631,13 грн - пені, 12 378, 11 грн - 28 % річних, 10 890, 00 грн - неустойки за збереження транспортного засобу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2014 (колегія суддів: А.Пригунова, В.Бондарчук, О.Гулевець), залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 (колегія суддів: К. Тарасенко, О. Тищенко, І. Іоннікова), позов задоволений у повному обсязі.
Судові рішення мотивовані наступним.
07.02.2013 між ТОВ "Еверласт" та ТОВ "Лізингова компанія "Фаворит" укладений договір поставки № 6 (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався виготовити та поставити, а відповідач - прийняти та оплатити напівпричіп-цистерну 32 м3, 5-ти секційний, 3-х вісний ходовий агрегат BPW.
Відповідно до п.п. 5.2, 5.3, 5.4 Договору вартість товару становить 495 000,00 грн; попередня оплата у розмірі 25 % від суми договору підлягає перерахуванню станом на 12.03.2013 - 123 750, 00 грн; остаточний розрахунок, що становить 75 % від суми договору - 371 250, 00 грн, здійснюється протягом 12-ти банківських днів з дня отримання документів та транзитного номеру.
Згідно з п. 6.4 Договору за порушення умов розрахунку за товар, відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення. У випадку прострочення більш ніж на 5-ть банківських днів відповідач сплачує на користь відповідача 28 % річних від простроченої суми за кожен день прострочення.
Договір, відповідно до п. 9.5, набуває чинності з дати його підписання та закінчується протягом одного календарного року, а в частині взаєморозрахунків - до фактичного їхнього виконання.
13.03.2013, 14.03.2013 та 18.03.2013 відповідачем, з посиланням на Договір, перераховано на користь ТОВ "Еверласт" грошові кошти у сумі 123 750, 00 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку.
Відповідно до акту приймання-передачі транспортного засобу від 21.03.2013 позивач передав, а відповідач прийняв напівпричіп-цистерну 32 м3, 5-ти секційний, 3-х вісний ходовий агрегат BPW.
Також сторонами підписана видаткова накладна № РН-0000027 від 21.03.2013 про поставку товару, обумовленого Договором, на загальну суму 495 000, 00 грн.
Однак, відповідач перераховував 371 250,00 грн остаточного розрахунку за Договором лише 22.05.2013, тобто з простроченням, з огляду на що позивачем і нараховані відповідні суми штрафних санкцій.
При цьому, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, з посиланням на ст. 534 ЦК України, зазначає про те, що він звертався до позивача з листом про незастосування штрафних санкцій, з огляду на що, зарахування позивачем коштів в рахунок погашення основного боргу є схваленням ним правочину щодо ненарахування штрафних санкцій.
Встановивши наведені вище обставини, суди попередніх інстанцій зазначили, що згідно з розрахунком позивача, за період з 10.04.2013 (дата виникнення прострочення) до 22.05.2013 (дата остаточного розрахунку) розмір пені складає 6 631, 13 грн, 28 % річних - 12 378,11 грн, а визначеного Договором штрафу - 10 890,00 грн. Відповідний розрахунок, судами визнаний обґрунтованим та арифметично правильним.
Разом з тим, судами зазначено, що зарахуванням відповідачем основного боргу не свідчить про погодження ним правочину щодо не нарахування штрафних санкцій, виходячи із встановленого нормами ст. 181 Господарського кодексу України та ст. 638 Цивільного кодексу України порядку укладання господарських договорів.
Платіжним дорученням № 3 від 22.05.2013 відповідачем здійснений остаточний розрахунок за Договором та перераховані грошові кошти у повному обсязі, що виключає недостатність коштів для виконання грошового зобов'язання відповідача перед позивачем, а тому до даних правовідносин положення ст. 534 ЦК України не застосовуються.
Крім того, за приписами ст. 614 Цивільного кодексу України правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.
З огляду на зазначене вище, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення у повному обсязі.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
При цьому, заявник касаційної скарги зазначає, зокрема, про необґрунтованість присудження до стягнення з нього неустойки за збереження транспортного засобу, з посиланням на прийняття ним товару у передбачений Договір строк згідно з актом прийому-передачі від 21.03.2013.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.
Доводи відповідача про безпідставність нарахування позивачем штрафних санкцій, з посиланням на схвалення позивачем ініціативи відповідача щодо незастосування штрафних санкцій, правомірно визнані судами попередніх інстанцій необґрунтованими, з мотивів, викладених у відповідних судових рішеннях.
Разом з тим, задоволення судами позовних вимог у частині стягнення неустойки за збереження транспортного засобу у розмірі 10 890, 00 грн за період з 10.04.2013 до 22.05.2013 є помилковим.
Так, умовою застосування передбаченої Договором неустойки за збереження транспортного засобу є невчасне прийняття товару (п. 6.3 Договору).
Водночас, згідно з п. 2.3.1 Договору прийняття товару здійснюється шляхом підписання акту прийому-здачі такого товару.
Сервисы для юристов