ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2014 року Справа № 902/968/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Рівненської областіна постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.11.2013 рокуу справі за позовомЗаступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України в особі Аграрного фонду, який є державною спеціалізованою бюджетною установою Міністерства аграрної політики та продовольства України доСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка"простягнення коштівВ С Т А Н О В И В:
у липні 2013 року заступник прокурора Вінницької області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Аграрного фонду про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" 162 000 грн. пені, 63 000 грн. 7 % штрафу та 180 000 грн. 20 % штрафу, посилаючи на неналежне виконання останнім своїх зобов'язань за контрактом № 622Ф від 10.05.2012 року щодо обсягу поставки товару.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 20.08.2013 року позов задоволено в повному обсязі та постановлено про стягнення з відповідача 162 000 грн. пені, 63 000 грн. 7 % штрафу та 180 000 грн. 20 % штрафу.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.11.2013 року рішення місцевого господарського суду змінено та постановлено про стягнення з відповідача на користь позивача 4 304,67 пені, 1 664,79 грн. 7 % штрафу, 4 756,54 грн. 20 % штрафу.
Постанова апеляційного господарського суду оскаржена у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 31.01.2014 року порушено касаційне провадження у справі, за скаргою прокурора, у якій він посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення місцевого господарського суду.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, відносини сторін врегульовані форвардним біржовим контрактом № 622Ф від10.05.2012 року та додатком до нього № 1 від 22.10.2012 року, за умовами якого СТОВ "АкВаВіка" (продавець) зобов'язалось передати у власність Аграрному фонду (покупець) товар, а саме пшеницю м'яку 2 класу у кількості 417,380 тонн та пшеницю м'яку 3 кладу у кількості 557,345 тонн на загальну суму 1 799 999,42 грн., а останній прийняти цей товар та оплатити його вартість.
Відповідно до п. п. 5.1 та 5.3 цього контракту, покупець зобов'язується протягом 3 робочих днів з моменту укладення контракту на торгах аграрної біржі перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок продавця в розмірі 50 % від суми контракту. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 3-х робочих днів після поставки товару відповідно до контракту та надання документів передбачених п.3.3. контракту.
За п. п. 7.2, 7.5 зазначеного контракту, за невиконання продавцем умов контракту щодо обсягів поставки ним сплачується штраф у розмірі 20 % вартості недопоставленого товару. У разі невиконання продавцем п.5.1 та невиконання продавцем п. 2.1 контракту з продавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % указаної вартості.
Перевіряючи дотримання кожною із сторін взятих на себе обов'язків судами встановлено, що відповідач поставив позивачу лише 57, 345 тонн пшениці м'якої 3 класу та 417 тонн пшениці 2 класу загальною вартістю 899 999,42 грн., це підтверджується актами приймання-передачі від 30.10.2012 року та від 06.11.2012 року, що підписані і скріпленні печатками сторін.
З огляду на наведені вище обставини, які відповідачем не оспорюється висновок господарського суду першої інстанції та апеляційного господарського суду щодо права позивача вимагати застосування до відповідача правових наслідків порушення останнім своїх договірних зобов'язань, є правильним.
В той же час, постановляючи про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі менше ніж 3 % від їх обсягу апеляційний господарський суд фактично звільнив його від відповідальності, в обґрунтування необхідності зменшення розміру санкцій послався на обставини, які матеріалами справи не підтверджуються, зокрема доказів того, яким чином затримка авансового платежу на кілька днів у травні 2012 року могла вплинути на виконання сільськогосподарських робіт з висіву пшениці восени 2011 року чи обробітку посівів весною 2012 року не наведено, неможливість виконання відповідачем зобов'язань у повному обсязі внаслідок несприятливих погодних умов спростовується додатковою угодою до договору, яку укладено після закінчення збирання врожаю та визначено його можливості виконання поставок продукції у погодженому з замовником обсязі та асортименті, а тому за таких обставин постанову апеляційного господарського суду не можна визнати законною і обґрунтованою.
Разом з цим не може залишатись без змін і судове рішення господарського суду першої інстанції про задоволення позову у повному обсязі, оскільки при цьому не було враховано, що розмір санкцій є надмірно великим і їх стягнення може призвести до ускладнень у виробництві сільськогосподарської продукції відповідачем, матеріальний стан якого за підсумками 2012 року не можна визнати достатньо стабільним, а тому враховуючи наведене, ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору, приписи ст. 551 ЦК України, ст. 83 ГПК України судова колегія Вищого господарського суду України вважає за необхідне змінити рішення місцевого господарського суду, зменшивши суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з 162 900 грн. до 60 000 грн., 7 % штрафу з 63 000 грн. до 30 000 грн., а 20 % штрафу з 180 000 грн. до 60 000 грн.
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 85, 1119-11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу частково задовольнити.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.11.2013 року скасувати.
Рішення господарського суду Вінницької області від 20.08.2013 року змінити, зменшивши суму пені, яка підлягає стягненню з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "АкВаВіка" (ЄДРПОУ 34004920) на користь Аграрного фонду (ЄДРПОУ 33642855) з 162 900 грн. до 60 000 грн., 7 % штрафу з 63 000 грн. до 30 000 грн., а 20 % штрафу з 180 000 грн. до 60 000 грн.
Доручити господарському суду Вінницької області видати відповідний наказ.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді П.А. Гончарук
Л.В. Стратієнко
Сервисы для юристов