ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2017 року Справа № 914/1315/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк"на рішенняГосподарського суду Львівської області від 25.07.2016та постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 12.10.2016у справі№914/1315/16 Господарського суду Львівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Агротех", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Ажур",за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаФонду гарантування вкладів фізичних осібза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаДержавного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції Українипровизнання недійсними договорів та застосування наслідків недійсності правочинуза участю представників:від позивача:Шульженко Д.Ю.,від відповідача:не з'явився,від третьої особи на стороні позивача: не з'явився,від третьої особи на стороні відповідача: не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Львівської області від 25.07.2016 (суддя Щигельська О.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 (колегія суддів у складі: Бойко С.М., Зварич О.В., Якімець Г.Г.), у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" (далі - Банк) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Агротех" (далі - ТОВ "СП "Агротех", заставодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Ажур" (далі - ТОВ "ТК "Ажур", позичальник) про визнання недійсним договору від 22.09.2014 про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014, укладеного між Банком, ТОВ "СП "Агротех" і ТОВ "ТК "Ажур"; про визнання недійсним договору від 22.09.2014 про розірвання договору уступки права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014, укладеного між Банком та ТОВ "СП "Агротех"; про застосування наслідків недійсності договору від 22.09.2014 про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014 шляхом поновлення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису за номером 14195378 з контрольною сумою 54016927Д2 про держреєстрацію обтяження рухомого майна ТОВ "СП "Агротех" на підставі договору застави майнових прав від 18.02.2014, а саме з 23.09.2014р., відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 12.01.2017 у зв'язку з перебуванням судді Плюшка І.А. на лікарняному призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №914/1315/16.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.01.2017 у справі №914/1315/16 визначено наступний склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий, Євсіков О.О., Самусенко С.С.
Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач та треті особи не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між публічним акціонерним товариством "Імексбанк" (кредитором) за договором та ТОВ "ТК "Ажур" (позичальник за договором, відповідач-2 по справі) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №7/14 від 18.02.2014, за яким банк зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, надалі за текстом - "Кредит" або "Кредитна лінія" (п.1.1).
Умовами п.1.1.1 договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №5 від 23.12.2014) визначено, що надання кредиту здійснюється окремими частинами або в повній сумі на умовах, визначених кредитним договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 139488208,00 грн. зі сплатою фіксованої процентної ставки - 17,8% річних та кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами до 20.08.2015р. (включно) на умовах, визначених цим договором.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №7/14 від 18.02.2014, між Банком (заставодержатель за договором), ТОВ "СП "Агротех" (заставодавець, (майновий поручитель) за договором) та ТОВ "ТК "Ажур" (боржник за договором) укладено договір застави майнових прав від 18.02.2014, за умовами п.1.1 якого заставодавець (майновий поручитель) передав в заставу заставодержателю майнові права, що випливають з договору від 15.03.2013, укладеного між ТОВ "СП "Агротех" та ТОВ "Південінвестсервіс". Згідно з п.1.3 договору застави заставлені майнові права оцінені сторонами в сумі 17015000 грн.
Судами також встановлено, що 18.02.2014р. ПАТ "Імексбанк" (заставодержатель за договором) та ТОВ "СП "Агротех" (заставодавець, (майновий поручитель) за договором) підписано договір про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014, за яким заставодавець уступає, а заставодержатель приймає в повному обсязі право вимоги на всі майнові права за договором від 15.03.2013, укладеним між ТОВ "СП "Агротех" та ТОВ "Південінвестсервіс", які є забезпеченням виконання зобов'язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №7/14 від 18.02.2014 з усіма додатковими угодами до нього, які можуть бути укладені в майбутньому.
Предметом даного спору є вимоги Банку про визнання недійсними укладених між сторонами договору від 22.09.2014 про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014 та договору від 22.09.2014 про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014, про застосування наслідків недійсності договору від 22.09.2014 про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014 шляхом поновлення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису за номером 14195378 з контрольною сумою 54016927Д2 про держреєстрацію обтяження рухомого майна ТОВ "СП "Агротех" на підставі договору застави майнових прав від 18.02.2014, а саме з 23.09.2014р.
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що згідно з п.1 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" спірні правочини є нікчемними, оскільки за їх умовами Банк відмовився від власних майнових прав, які є предметом застави за договором застави майнових прав від 18.02.2014.
З матеріалів справи вбачається, що 22.09.2014р. на підставі договору про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна вилучено запис 14195378 з контрольною сумою 54016927Д2 про державну реєстрацію обтяжень рухомого майна ТОВ "СП "Агротех".
Судами встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 26.01.2015р. №50 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.01.2015 №16 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Імексбанк", згідно з яким з 27.01.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ "Імексбанк" Северина Ю.П.
В подальшому, на виконання постанови правління Національного банку України від 21.05.2015 №330 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Імексбанк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.05.2015 №105 "Про початок процедури ліквідації АТ "Імексбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Імексбанк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Імексбанк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Северина Ю.П. строком на 1 рік з 27.05.2015р. до 26.05.2016р. включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду №189 від 19.10.2015 призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Імексбанк" провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гаджиєву Сергію Олександровичу з 20.10.2015р.
22.01.2016р. позивачем направлено відповідачам повідомлення про нікчемність правочину, а саме договорів від 22.09.2014 про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014 та про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014. Оскільки одним з адресатів вказане повідомлення не було отримане, 30.03.2016р. в газеті "Голос України" опубліковано оголошення, яким позивач додатково повідомив відповідачів про нікчемність зазначених правочинів.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що письмову вимогу Банку про сплату (дострокове повернення) кредитних коштів, несплачених відсотків та пені, отримано позичальником лише 15.03.2015р., в той час як договори застави майнових прав від 18.02.2014р. та уступки права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014р. розірвано сторонами 22.09.2014р. Тобто на момент укладення оспорюваних договорів від 22.09.2014 у Банку не існувало майнових вимог до відповідачів, тому позивач і не відмовлявся від власних майнових вимог. При цьому, суди зазначили про недоведеність того, що розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014 та договору уступки права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014 може призвести до неможливості виконання відповідачем-2 зобов'язань за кредитним договором, встановлених, зокрема, рішенням господарського суду Одеської області від 28.09.2015 у справі №916/1422/15-г, а, відтак, і до порушення прав позивача, а також прав вкладників банку.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Як роз'яснено в п.2.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України, стаття 13 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України"), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України). За змістом ч.2 ст.215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку.
В обґрунтування підстав позовних вимог позивач посилається на п.1 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до якого правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог. При цьому Банк вважає, що він відмовився від власних майнових прав, уклавши оспорювані договори.
Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Сервисы для юристов