Постанова ВГСУ від 11.12.2014 року у справі №910/12121/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 року Справа № 910/12121/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяБакуліна С.В.,суддіРогач Л.І., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 рокуу справі№ 910/12121/14господарського судуміста Києваза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"простягнення 307 506, 72 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:ОСОБА_5 дов. № 896 від 05.11.2012 року,- відповідача:Чернюк В.В. дов. № 13-11-13501 від 19.09.2014 року

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі за текстом - ПАТ "КБ "Надра") про стягнення 307 506, 72 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.08.2014 року у справі № 910/12121/14 позовні вимоги задоволено: стягнуто з ПАТ "КБ "Надра" на користь ФОП ОСОБА_4 307 506, 72 грн. боргу.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "КБ "Надра" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 року у справі № 910/12121/14 апеляційну скаргу ПАТ "КБ "Надра" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2014 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ПАТ "КБ "Надра" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 року у справі № 910/12121/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 762 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.12.2014 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено до 11.12.2014 року.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 11.12.2014 року № 03-05/3129 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/12121/14, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Ходаківської І.П. та у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Фролової Г.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Бакуліна С.В., судді Рогач Л.І., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що 21.06.2007 між позивачем та відповідачем в особі директора філії відкритого акціонерного товариства КБ "Надра" Миколаївського РУ Домрачевої І.А., що діє на підставі статуту вікритгго акціонерного товариства КБ "Надра", Положення про філію ВАТ КБ "Надра" МРУ та довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 від 14.06.2007 року, укладено договір оренди, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований за № 1832, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає від орендодавця в платне, тимчасове користування на умовах оренди наступне нежитлове приміщення: нежитлове приміщення № 7 - салону-магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Загальна площа орендованого майна складає 137, 4 кв. м.

Відповідно до 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Положеннями ст. 765 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 2.1. вказаного Договору сторони погодили, що орендоване майно передається орендарю для його використання у відповідності зі статутною діяльністю орендаря.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на виконання умов договору 21.06.2007 на підставі акта прийому-передачі передав, а відповідач прийняв об'єкт оренди у користування у задовільному стані.

Згідно ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Положеннями п. 3.1. Договору сторони передбачили, що строк оренди становить 10 років - з дня передачі орендованого майна орендарю, яким є дата підписання акту прийому-передачі майна в оренду. В цьому акті зазначається опис орендованого майна, технічний стан (коефіцієнт зносу), недоліки орендованого майна та інше.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що договір, акт приймання-передачі приміщення, підписані в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень і застережень та скріплені їх печатками. Договір не визнаний в судовому порядку недійсним, що є підставою для виникнення у сторін цивільних прав та обов'язків.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що відповідач в порушення умов договору не виконав основного обов'язку орендаря, орендну плату за період з квітня 2013 року по грудень 2013 року не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача становить 307 506, 72 грн.

Так, заперечуючи проти позовних вимог скаржник вказує, що спірне приміщення перебуває у непридатному для оренди стані, потребує капітального ремонту, що підтверджується висновком № 628-629 судової будівельно-технічної експертизи від 12.11.2013 року, з нього за рішенням суду стягнуто збитки за шкоду, заподіяну майну самовільним переплануванням, а тому обов'язок по оплаті оренди у нього відсутній.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частинами 1, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України закріплено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.