Постанова ВГСУ від 11.12.2014 року у справі №8/28

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 року Справа № 8/28

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів Удовиченка О.С., Міщенка П.К., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу Державного агентства резерву України

на ухвалу та на постанову у справі господарського судугосподарського суду Рівненської області від 27.05.2014 року Рівненського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 року №8/28 Рівненської області

за заявою доТовариства з обмеженою відповідальністю "Світ кормів" Публічного акціонерного товариства "Острозьке хлібоприймальне підприємство"провизнання банкрутом

За участю представників: Державного агентства резерву України - Висотенко І.М.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 27.05.2014 року у справі №8/28 (Суддя - Заголдна Я.В.), зокрема, у задоволені заяви Державного агентства резерву України з грошовими вимогами до Публічного акціонерного товариства "Острозьке хлібоприймальне підприємство" в розмірі 1 281 580,89 грн. - відмовлено. Затверджено реєстр вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Острозьке хлібоприймальне підприємство".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.09.2014 року (колегія суддів - Коломис В.В., Огороднік К.М., Тимошенко О.М.) ухвалу господарського суду Рівненської області від 27.05.2014 року в частині розгляду кредиторських вимог Здолбунівської ОДПІ головного управління Міндоходів у Рівненській області та Державного агентства резерву України - залишено без змін.

Не погодившись із судовими актами попередніх інстанцій, Державне агентство резерву України звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, з проханням їх скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги Державного агентства резерву України у повному обсязі, пославшись на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій ст. 23, ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції від 22.12.2011 № 4212-VІ, які набрали чинності з 19.03.2013 року) а також норм процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника заявника касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Виходячи з того, що предметом касаційного оскарження є лише висновки судів в оскаржуваних рішеннях стосовно невизнання грошових вимог Державного агентства резерву України у даній справі, касаційний перегляд оскаржуваних рішень здійснюється лише в цій частині.

Так, відмовляючи Державному агентству резерву України у задоволені заяви про визнання грошових вимог та включення до реєстру вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Острозьке хлібоприймальне підприємство" в розмірі 1 281 580,89 грн., місцевий господарський суд встановив, що ці вимоги у встановлений нормами ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін) строк не були заявлені та згідно ухвали попереднього засідання не розглядались та не затверджувались, а тому ці вимоги є погашеними, оскільки заявлені після закінчення встановленого для їх заявлення граничного строку.

Підтримуючи вказані висновки суду, апеляційний суд додав, що спірні вимоги є вимогами конкурсного кредитора та не заявлені у встановлений строк в період дії попередньої редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", приписами якого, не передбачено віднесення до шостої черги задоволення вимог, що не були заявлені в строк.

Заперечуючи такі висновки судів, Державне агентство резерву України вказує на те, що за приписами ч. 4 ст. 23 Закону про банкрутство в редакції від 22.12.2011 №4212-VІ він втратив статус кредитора з конкурсними вимогами до ПАТ "Острозьке хлібоприймальне підприємство", при цьому його вимоги повинні бути погашені у шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони викладені з невірним застосуванням норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Так, як вбачається з матеріалів справи, було встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується заявником, оголошення про порушення справи про банкрутство ПАТ "Острозьке хлібоприймальне підприємство" опубліковано в офіційному друкованому органі газеті "Голос України" № 90 (4488) від 20.05.2011 року. Строк для подачі кредиторами заяв з вимогами до боржника - ПАТ "Острозьке хлібоприймальне підприємство" сплинув 20.06.2011 року.

Заява Державного агентства резерву України про визнання кредиторських вимог до боржника ПАТ "Острозьке хлібоприймальне підприємство" в сумі 1 281 580,89 грн. надійшла до суду 18.03.2014 року, згідно відмітки канцелярії господарського суду, тобто з пропуском встановленого ч.1 ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін) строку.

Поряд з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення про стягнення суми, що складає кредиторські вимоги були ухвалені 29.04.2010 року у справі №17/42, 30.06.2010 року у справі №19/46 та 29.03.2011 року у справі №5019/56/11.

За приписами ж ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Правові наслідки порушення вказаних вимог визначені нормами ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін) та полягають у тому, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Щодо наслідків заявлення кредиторських вимог після закінчення строку у справі про банкрутство аналогічна норма міститься у ч. 5 ст. 31 вказаного Закону.

Слід відзначити, що за приписами ч. 15 ст. 11 Закону про банкрутство (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін) після офіційного оприлюднення ухвали про порушення справи про банкрутство всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно із статтею 14 цього Закону.

У зв'язку із викладеним, суди дійшли правомірного висновку, що заявлені Державним агентством резерву України у ліквідаційній процедурі ПАТ "Острозьке хлібоприймальне підприємство" кредиторські вимоги до останнього є погашеними і не розглядаються.

Також, колегія суддів приймає до уваги, що ухвалою господарського суду Рівненської області від 28.02.2012 року за результатами проведення попереднього засідання у справі про банкрутство ПАТ "Острозьке хлібоприймальне підприємство" судом були визнані та включені до реєстру вимоги кредиторів, однак вимоги Державного агентства резерву України не розглядались, не були визнані та не були включені до реєстру вимог кредиторів боржника.

Щодо посилання Державного агентства резерву України на необхідність застосування приписів ч. 4 ст. 23 Закону про банкрутство в редакції від 22.12.2011 №4212-VІ він, слід зазначити таке.

У постанові господарського суду Рівненської області від 28.01.2014 року про визнання боржника банкрутом, поряд з іншим, ухвалено проводити ліквідаційну процедуру відповідно до положень Закону про банкрутство в редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VІ.

Нормами ч. 4 ст. 23, ч.1 ст.38 цієї редакції Закону про банкрутство, дійсно, передбачено, що кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедури.