Постанова ВГСУ від 11.11.2015 року у справі №914/1171/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року Справа № 914/1171/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Владимиренко С.В.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04 серпня 2015 року у справі № 914/1171/15 Господарського суду Львівської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, до Приватного підприємства "Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла "Лапаївка", м. Львів, про стягнення заборгованості, інфляційних витрат, 3 % річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання,

за участю представників:

позивача - Смакота Н.І. (дов. № 14-98 від 18.04.14);

відповідача - не з'явився,

в с т а н о в и в:

У березні 2015 року позивач ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ПП "Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла "Лапаївка" про стягнення заборгованості, інфляційних витрат, 3 % річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання.

Вказував, що 28.12.12 між ним (продавець) та ПП "Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла "Лапаївка" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 13/2894-ТЕ-21, згідно якого він зобов'язався передати у власність покупця у 2013 році природний газ, а покупець - прийняти та оплатити природний газ на визначених договором умовах.

Зазначав, що протягом січня-березня 2013 року передав у власність покупця 109,985 тис.куб.м. природного газу на загальну суму 143 992,36 грн., що підтверджується актами приймання-передачі від 22.01.14 за вказані місяці поставки.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині оплати отриманого природного газу, позивач просив стягнути з відповідача 58 992,36 грн. основного боргу, 4 884,80 грн. пені, 11 470,02 грн. інфляційних втрат та 3 075,04 грн. 3 % річних, а всього - 78 422,22 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30 червня 2015 року (суддя Коссак С.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04 серпня 2015 року (колегія суддів у складі: Костів Т.С. - головуючого, Марко Р.І., Данко Л.С.), припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення 58 992,36 грн. основного боргу, в решті вимог відмовлено.

Рішення в частині припинення провадження у справі мотивовані посиланнями на сплату відповідачем 58 992,36 грн. основного боргу після порушення провадження у справі місцевим судом, що відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України є підставою для припинення провадження у справі в означеній частині вимог.

Судові акти в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, обґрунтовані посиланнями на ту обставину, що порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений на підставі договору купівлі-продажу № 13/2894-ТЕ-21 від 28.12.12, був змінений сторонами на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.05 шляхом прийняття спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2162 від 17.11.14.

У касаційній скарзі ПАТ "НАК "Нафтогаз України", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст. 617 ГК України, ст.ст. 525, 526, 599, 625, 631 ЦК України та ст. 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних та постановити в скасованій частині нове рішення про задоволення означених вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 28.12.12 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПП "Приватна фірма по ремонту та обслуговуванню житла "Лапаївка" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 13/2894-ТЕ-21, згідно якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2013 році природний газ, а покупець - прийняти та оплатити природний газ на визначених договором умовах.

Згідно п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено та наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу підтверджується, що на виконання умов вказаного договору позивач протягом січня-березня 2013 року передав у власність покупця 109,985 тис.куб.м. природного газу на загальну суму 143 992,36 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.05 затверджено Порядок перерахування у 2012 - 2014 роках субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.