Постанова ВГСУ від 11.11.2015 року у справі №910/6089/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року Справа № 910/6089/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мультіплекс-Холдинг"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 07.04.2015 Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2015у справі№ 910/6089/15-гГосподарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Мультіплекс-Холдинг"доПублічного акціонерного товариства "Профін Банк"прозобов'язання вчинити діїза участю представників:

позивача: Савельєва М.В., дов. від 05.02.2015;

відповідача: Павленко Н.В., дов. від 13.10.2015;

в засіданні суду 04.11.2015 в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 11.11.2015

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 у справі № 910/6089/15-г (суддя Ярмак О.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Ільєнок Т.В., Яковлєв М.Л.) рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2015 у справі № 910/6089/15-г залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між позивачем (Клієнт) та відповідачем (Банк) 31.10.2014 укладений договір банківського рахунка № 31102014/4.0019, предметом якого є відносини між сторонами, що виникають під час відкриття, обслуговування та закриття Банком поточних рахунків Клієнта з метою приймання та зарахування на зазначений (-ні) рахунок (-ки) грошових коштів, які надходять на користь Клієнта, виконання розпоряджень останнього про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка (-ків) та проведення інших операцій за рахунком (-ками) у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Платежі з рахунку Клієнта здійснюються в межах залишків коштів на рахунку на початок операційного дня відповідно до розрахункових документів, наданих Клієнтом у Банк і оформлених відповідно до вимог Національного банку України (п. 3.3 договору).

Згідно з п. 4.1.3 договору, Банк зобов'язаний здійснювати комплексне розрахунково-касове обслуговування Клієнта та за його дорученням розрахункові та касові операції згідно з вимогами чинного законодавства України та умов цього договору (переказ грошей з рахунку на рахунок, приймання та видача грошей у готівковій формі та інші операції, передбачені чинними нормами та документами Банку).

Відповідно до п. 4.3.3 договору, Банк має право обмежити права Клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на рахунку, за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

На виконання умов договору банківського рахунку, 31.10.2014 позивачу відкрито поточний рахунок № 26000041090000 в національній валюті України.

Господарські суди дослідили, що між позивачем (Позичальник) та відповідачем (Банк) 25.10.2013 укладений кредитний договір № 1058/980-ЮО, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії в сумі, яка не може перевищувати 34000000,00 грн, з датою повернення кредиту до 24.10.2016 включно.

20.01.2015 позивачем через систему Клієнт-Банк надано відповідачу платіжні доручення № 86 на суму 159000,00 грн та № 112 на суму 84455,55 грн, з призначенням платежу: "часткове погашення кредиту згідно кредит.дог. 1058/980-ЮО від 25.10.2013".

Проте, здійснювати перерахування вищезазначених коштів з рахунку позивача відповідач відмовився, посилаючись на ч. 5 ст. 36 Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки з 20.01.2015 в Банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів (лист від 19.02.2015 № 175).

Обґрунтовуючи свої вимоги, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач пояснив, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором і просив суд зобов'язати останнього здійснити переказ грошових коштів відповідно до платіжних доручень від 20.01.2015.

Судом першої інстанції встановлено, що на момент звернення позивача до відповідача з вищезазначеними платіжними дорученнями (20.01.2015) в ПАТ "Профін Банк" з 20.01.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію (рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.01.2015 №11 "Про запровадження з 20.01.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Профін Банк").

Приймаючи рішення у справі про відмову в задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходячи з положень ЦК України, Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", дійшов висновку, що між сторонами склались зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунку, а відтак, в даному випадку, позивач виступає кредитором з розпорядження належними йому коштами на якого поширюється обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).