ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2015 року Справа № 910/11399/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Губенко Н.М.,
суддів: Барицької Т.В.,
Картере В.І. (доповідач)
за участю представників:
позивача - Друга О.М., Сметанкіної Т.В.,
відповідача - Ягодки О.О., Пащенка С.М.,
третьої особи - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015
та на рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2015
у справі № 910/11399/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма"
до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Харабаш Ольги Ігорівни
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнік Фарма" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Харабаш Ольги Ігорівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням господарського суду міста Києва від 14.05.2015 (суддя Бондарчук В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 (колегія суддів у складі: суддя Жук Г.А. - головуючий, судді Суховий В.Г., Мальченко А.О.), позов задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 11.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харабаш Ольгою Ігорівною та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 41 про стягнення з ТОВ "Юнік Фарма" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за договором про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/138 від 05.10.2011 та додаткових угод № 017/42-0-1/138/1 від 01.11.2011, № 017/42-0-1/138/2 від 01.02.2012, № 017/42-0-1/138/3 від 10.04.2012, № 017/42-0-1/138/4 від 29.08.2012, № 017/42-0-1/138/5 від 20.09.2012, № 017/42-0-1/138/6 від 14.03.2013, коштів у розмірі 4 165 529,47 грн. за період з 22.04.2014 по 26.11.2014. Приймаючи вказані рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що приватний нотаріус не мав передбачених законом підстав для вчинення виконавчого напису за укладеним сторонами договором про факторингове фінансування з регресом.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015, рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2015 і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 1, 21, 27, 32, 104 ГПК України, ст.ст. 3, 6, 16, 18, 20, 553, 554, 627, 628, 10561, 1077 ЦК України, ст.ст. 345, 350 ГК України. Так, на думку відповідача, господарськими судами невірно надана юридична оцінка правовій природі укладеного між сторонами договору про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/138 від 05.10.2011, який, на думку скаржника, є одним із видів кредитного договору, а тому за таким договором можливо вчинення виконавчого напису нотаріусом. Крім того, відповідач зазначає, що господарськими судами не залучено до участі у справі осіб, рішення у якій безпосередньо стосується їх прав та обов'язків, і спір у даній справі не підлягає вирішенню в господарському суді.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2015 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Так, на думку позивача, даний спір підлягає вирішенню в господарському суді, оскільки такий спір не може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства; між сторонами існує спір про суму боргу за договором; укладений сторонами договір про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/138 не є кредитним договором, а тому у приватного нотаріуса не було повноважень вчиняти виконавчий напис за таким договором.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:
- 05.10.2011 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (фактор (банк)) та ТОВ "Юнік Фарма" (клієнт) укладено договір про факторингове фінансування з регресом № 017/42-0-1/138, згідно з умовами якого фактор (банк) зобов'язався здійснювати факторингове фінансування клієнта на умовах факторингу з регресом. Право вимоги є відступленим клієнтом факторові (банку) з моменту підписання сторонами додаткової угоди до даного договору, яка укладається в порядку, визначеному розділом 2 даного договору;
- відповідно до п. 1.3. договору внаслідок відступлення права вимоги фактор (банк) замінює клієнта як кредитора боржника, у зв'язку з чим до фактора (банку) переходять відповідні права кредитора за контрактом, включаючи права на отримання вартості товарів, робіт, послуг, отримання підтверджуючих документів, неустойок та інших платежів за контрактом. Однак, фактор (банк) не набуває будь-яких обов'язків клієнта за контрактом щодо поставки товарів, робіт, послуг та інших обов'язків, що випливають з такої поставки;
- згідно з розділом договору "Визначення термінів" факторингове фінансування - операція фінансування під відступлене право вимоги, відповідно до якої фактор (банк) зобов'язується передати на умовах даного договору грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові (банку) свої права вимоги. Факторинг з регресом - факторингове фінансування, при якому ризик несплати боржником грошових зобов'язань за контрактом повністю покладається на клієнта і при цьому клієнт виступає поручителем боржника перед фактором (банком) за контрактом у розмірі, визначеному умовами даного договору;
Сервисы для юристов