ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2015 року Справа № 908/1816/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіль України"на рішення від та на постанову відГосподарського суду Запорізької області 09.06.2015 Донецького апеляційного господарського суду 04.08.2015у справі Господарського суду№ 908/1816/15-г Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сіль України"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустріальний фонд"простягнення заборгованостіу судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Пономаренко П.І.;- відповідача - третьої особи Проценко О.М.; повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:
16.05.2015 Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіль України" про стягнення 14 502 819, 72 грн. - заборгованості за кредитом, 1 583 213, 47 грн. - заборгованості за простроченими процентами, 421 668, 21 грн. - пені, 32 748, 78 грн. - 3% річних, 310 449, 82 грн. - інфляційних втрат, на підставі договору поруки № 755/31/1-3 від 12.11.2013.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 09.06.2015 у справі № 908/1816/15-г (суддя Попова І.А.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.08.2015 (колегія суддів у складі: Склярук О.І. - головуючий суддя, судді Будко Н.В., Мартюхіна Н.О.), стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіль України" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" заборгованість за кредитом у розмірі 14 502 819, 72 грн., заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом у розмірі 1 583 213, 47 грн., 3% річних у розмірі 32 748, 78 грн. та інфляційні втрати у розмірі 310 449, 82 грн.; в іншій частині у позові відмовлено.
Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіль України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 09.06.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.08.2015 у справі № 908/1816/15-г, та прийняти нове рішення про відмову у позові.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіль України" визначеної позивачем заборгованості по кредиту, процентах за користування кредитом, інфляційних втрат, 3% річних та пені на підставі договору поруки № 755/31/1-3 від 12.11.2013.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Таким чином, виконанням договору є вчинення дій щодо встановлення, зміни або припинення цивільних прав і обов'язків. Права і обов'язки, які виникають із таких дій, становлять зміст цивільно-правового зобов'язання.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, для виконання кредитного договору необхідне вчинення сторонами передбачених умовами договору дій, які призводять до встановлення між ними кредитного правовідношення.
Таке правовідношення встановлюється між сторонами з часу отримання позичальником від банку кредиту.
З настанням цієї події договір як підстава для виникнення кредитного правовідношення у повному обсязі вважається таким, що відбувся.
Правовідношення, що виникло, є зобов'язанням. У подальшому сторони в залежності від суб'єктивного становища виконують обов'язок вчинити дію чи здійснюють вимоги, визначені змістом правовідношення, відповідно до умов договору, тобто виконують зобов'язання.
Порядок виконання та припинення зобов'язання регулюється ЦК України.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 526, 525 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно із ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (стаття 554 Цивільного кодексу України).
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Сервисы для юристов