Постанова ВГСУ від 11.11.2014 року у справі №920/420/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року Справа № 920/420/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівКорнілової Ж.О., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу ТОВ "Горобина"на постановувід 07.07.2014 р. Харківського апеляційного господарського суду про перегляд за нововиявленими обставинами у справі№920/420/13 господарського суду Сумської областіза позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській областідоТОВ "Горобина"провнесення змін до договору оренди державного майна від 25.12.1992 р. №28 за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 28.04.2014 (суддя В. Моїсеєнко), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 (судді О. Пуль, Р. Гетьман, В. Лакіза) в задоволенні заяви ТОВ "Горобина" про перегляд рішення господарського суду Сумської області від 15.04.2013 р. за нововиявленими обставинами відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами ТОВ "Горобина" - відповідач у справі - звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 28.04.2014, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2014, прийняти нове рішення, яким заяву ТОВ "Горобина" про перегляд рішення господарського суду Сумської області від 15.04.2013 за нововиявленими обставинами задовольнити. Вважає, що судами неправильно застосовано ст.ст. 43,112,114 ГПК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

У березні 2013 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області, м. Суми звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина", м. Суми, в якому просило вважати укладеним договір про внесення змін до договору оренди державного майна від 25.12.1992 р. №28 цілісного майнового комплексу Сумського лікеро-горілчаного заводу, укладеного між сторонами.

Рішенням господарського суду Сумської області від 15.04.2013 р. позов задоволено частково.

В рішенні місцевим господарським судом постановлено вважати укладеним договір про внесення змін до договору оренди державного майна від 25.12.1992 р. №28 ЦМК Сумського лікеро-горілчаного заводу.у запропонованій позивачем редакції, крім пунктів 3.1, 3.1.1., в яких замість встановленого базового місяця розрахунку - листопад 2012 р. підлягає зазначенню базовий місяць розрахунку - березень 2013 р. та замість терміну нарахування орендної плати у новому розмірі - з 01.11.2012 р., підлягає зазначенню термін нарахування орендної плати у новому розмірі - з 30.04.2013 р. (дати набрання рішенням законної сили).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2013 р. рішення господарського суду Сумської області від 15.04.2013 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2013 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2013 р. у справі №920/420/13 залишено без змін.

13.03.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Горобина" звернулось до господарського суду Сумської області з заявою №1-06/140 від 03.03.2014 р., в якій просило переглянути рішення господарського суду Сумської області від 15.04.2013 р. у справі №920/420/13, скасувати його в частині визнання укладеним договору про внесення змін до договору оренди державного майна від 25.12.1992 р. №28, яким внесені зміни до пунктів 3.1. та 3.1.1. розділу 3 цього договору в частині зміни розміру орендної плати та прийняти нове рішення про відмову у позові в цій частині.

Заявник в обґрунтування своїх вимог вказав на те, що під час розгляду справи № 920/420/13 та прийняття рішення господарському суду першої інстанції не було відомо, що розрахунок орендної плати здійснений позивачем з порушенням пунктів Методики №786, що підтверджується висновком експертного економічного дослідження від 19.02.2014 р. №4 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Харківській області.

Зокрема, він зазначав, що відповідно до положень пункту 2 Методики №786 з урахуванням змін та доповнень до неї, оцінка об'єктів оренди проводиться з метою визначення вартості таких об'єктів згідно з положеннями (національними стандартами) оцінки майна та цією Методикою з урахуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати. Однак, при розгляді справи №920/420/13 та винесенні рішення суду першої інстанції не було відомо про таку обставину, що розрахунок орендної плати, здійснений позивачем, був невірним, таким що не відповідає чинному законодавству, а саме пункту 5 Методики, що підтверджується висновком експертного економічного дослідження від 19.02.2014 р. №4, зробленим науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГУМВС України в Харківській області, в якому здійснено розрахунок розміру річної орендної плати за переданий в оренду ТОВ "Горобина" за договором оренди державного майна від 25.12.1992 р. №28 цілісний майновий комплекс державного підприємства.

Так, відповідно до додатку №1 до Методики №786, орендна ставка за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств лікеро-горілчаної та виноробної промисловості дорівнює 25 %.

Таким чином, виходячи з наданих на дослідження документів та загальноприйнятої методики арифметичних розрахунків з застосуванням відсотків, розрахований відповідно до п. 5 Методики №786 розмір річної орендної плати за переданий в оренду ТОВ "Горобина" за договором оренди державного майна від 25.12.1992 р. №28 цілісний майновий комплекс державного підприємства дорівнює: 21271,25 грн. = 8509006,0 х 25% /100, де: 21271,25 грн. - розмір річної орендної плати, грн.; 8509006,0 грн. - вартість основних засобів та нематеріальних активів за незалежною оцінкою на час оцінки об'єкта оренди, гривень;

25% - орендна ставка за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств лікеро-горілчаної промисловості, визначена згідно з додатком 1.

Якщо б вищевикладені обставини були відомі ТОВ "Горобина" як відповідачу та суду під час розгляду цієї судової справи та постановленні рішення від 15.04.2013 р. у справі № 920/420/13, це б вплинуло на винесення судом іншого за змістом рішення.

Отже, посилаючись на дослідження документів експертною установою та Методику №786, Товариство з обмеженою відповідальністю "Горобина" стверджувало, що розмір орендної плати за отриманий ним в оренду цілісний майновий комплекс за договором оренди державного майна від 25.12.1992 р. №28 повинен становити розмір річної орендної плати - 21271,25 грн. Тобто, на думку відповідача (заявника), висновок експертного економічного дослідження експертної установи є нововиявленою обставиною.

Застосовуючи до спірних правовідносин ст.ст. 112,114 ГПК України, суди дійшли висновку про те, що твердження заявника стосовно того, що висновок №4 екпертного економічного дослідження Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Харківській області від 18.02.2014 р. є нововиявленою обставиною, хибні, оскільки даний висновок експертної установи не є нововиявленою обставиною, а саме є новим доказом у справі №920/420/13.

Крім того, апеляційним судом зауважено, що наведені в якості підстав для перегляду ухвали від 28.04.2014 р. факти не являються такими, що свідчать про нововиявлені обставини у розумінні приписів ст. 112 ГПК України, оскільки не є такими, що існували та змінилися після прийняття судового акта, а є новими, тобто такими, що виникли чи змінилися після постановлення рішення.

Переглядаючи оскаржувані судові акти у касаційному порядку колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.