ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2014 року Справа № 910/2454/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників:позивачаОСОБА_4 - довіреність від 05.06.2014 р.відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)третьої особине з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5на постановувід 02.09.2014 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/2454/14 господарського суду м. Києва за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_6до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5третя особаФізична особа - підприємець ОСОБА_7простягнення 229 846,74 грн. В С Т А Н О В И В :
У лютому 2014 р. ФОП ОСОБА_6 звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до ФОП ОСОБА_5 про стягнення 229 846,74 грн., з яких: 223 200, 31 грн. - основна сума заборгованості (орендна плата та комунальні платежі); 4 522, 71 грн. - пеня; 1 084,13 грн. - інфляційні втрати; 1 039,59 грн. - 3 % річних, посилаючись на приписи статей 526, 530, 549-551, 611, 612, 625, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, статті 193, 216-218, 220, 222, 230-232, 283, 285, 286, 343 Господарського кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.04.2012 р. між позивачем, як орендодавцем, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_7, як орендарями, було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1/010412, за умовами якого ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_7 орендоване приміщення позивача в рівних частинах від загальної площі приміщення по 78,25 кв.м., строком до 01.03.2015 р. включно.
При цьому, як зазначав позивач, пунктом 10.1 договору сторони передбачили можливість розірвання договору за ініціативою будь - якої зі сторін за умови надіслання стороною - ініціатором письмового попередження про таке припинення договору за три місяці.
08.10.2013 р. позивачем було отримано від відповідача - ФОП ОСОБА_5 лист № 15, в якому відповідач повідомляв про дострокове розірвання договору з 01.11.2013 р., у відповідь на який позивачем вказано про погодження дострокового розірвання договору, але з 08.01.2014 р., у відповідності до пункту 10.1. договору, тобто через три місяці з дня повідомлення.
14.10.2013 р. відповідач повторно надіслав позивачу листа з пропозицією дострокового розірвання договору з 01.11.2013 р., у відповідь на який позивачем звернуто увагу на можливість розірвання договору тільки з 08.01.2014 р., у відповідності до умов договору.
Проте, як зазначав позивач, з жовтня 2013 р. відповідач припинив сплачувати орендну плату та комунальні платежі, визначені пунктом 5.4 договору, у зв'язку з чим станом на 08.01.2014 р. заборгованість відповідача становить 223 200,31 грн., з яких орендна плата у розмірі 155 147,03 грн. та комунальні платежі у розмірі 68 053, 28 грн., на яку позивачем нараховані пеня, 3 % річних та інфляційні втрати.
У відзиві на позовну заяву ФОП ОСОБА_5 просив відмовити у її задоволенні вказуючи на те, що відповідно до пункту 13.2 укладеного договору оренди нежитлового приміщення будь - як зміни та доповнення до договору дійсні за умови, що вони зроблені в письмовій формі шляхом підписання сторонами додаткової угоди.
Відповідач зазначав, що ФОП ОСОБА_6 звернулась до орендарів з пропозицією підписати додаткову угоду до договору оренди нежитлового приміщення щодо збільшення орендної плати, яка була підписана ФОП ОСОБА_5, але, як виявилось, не підписана другим орендарем - ОСОБА_7, оскільки, відповідно до висновку експертного почеркознавчого дослідження від 28.03.2014 р. підписи від імені ОСОБА_7 на додатковій угоді № 1 від 01.10.2013 р. до договору оренди приміщення від 01.04.2012 р. виконані не ОСОБА_7, а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_7, тобто, додаткова угода до договору щодо збільшення орендної плати не є укладеною, оскільки не підписана всіма сторонами договору, що свідчить про безпідставність вимог в частині стягнення заборгованості з орендної плати, у визначеному позивачем розмірі.
Крім того, відповідач стосовно витрат на опалення та гаряче водопостачання, які просить стягнути позивач, зазначав, що надані позивачем рахунки не є первинними документами на підтвердження використання того чи іншого обсягу послуг та відповідно їх вартість, а позивач не є постачальником цих послуг. При цьому, відповідно до пункту 5.2 договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2012 р., орендодавець надає орендарям рахунок не пізніше п'ятого числа місяця, за який здійснюється оплата та сплачується наданий рахунок на пізніше 10 числа відповідного місяця, за який здійснюється оплата, проте, орендодавцем рахунки не надавались.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.03.2014 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ФОП ОСОБА_7
Рішенням господарського суду м. Києва від 14.04.2014 р. (суддя Цюкало Ю.В.) позовні вимоги ФОП ОСОБА_6 задоволені повністю, стягнуто з ФОП ОСОБА_5, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь ФОП ОСОБА_6 або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основний борг у розмірі 223 200, 31 грн.; пеню у сумі 4 522, 71 грн.; 3% річних у сумі 1 039, 59 грн.; інфляційні втрати у сумі 1 084, 13 грн.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що викладений в рішенні господарського суду міста Києва від 01.04.2014 у справі № 910/2442/14 висновок відносно того, що додаткова угода № 1 від 01.10.2013 р. до договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2012 р. № 1/010412, не має юридичної сили, фактично стосується лише встановлених в ній прав та обов'язків ФОП ОСОБА_7, а відтак не стосується предмета спору у справі за позовом ФОП ОСОБА_6 до ФОП ОСОБА_5, при цьому, цей висновок не є обов'язковим для суду при розгляді даної справи.
За апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_5 Київський апеляційний господарський суд (судді: Ткаченко Б.О., Зеленін В.О., Синиця О.Ф.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 14.04.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 02.09.2014 р. залишив його без змін з тих же підстав.
ФОП ОСОБА_5 подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, вказуючи на те, що 01.09.2014 р. відповідачем було подано заяву про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням господарського суду м. Києва у справі № 910/16707/14 за позовом ФОП ОСОБА_5 до ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання недійсною додаткової угоди № 1 до договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2012 р., оскільки в межах справи № 910/16707/14 буде здійснена оцінка обставин, що передували виникненню у ФОП ОСОБА_5 боргу з орендної плати, яку ФОП ОСОБА_6 просить стягнути в межах даної справи, яка не може бути розглянута до розгляду справи № 910/16707/14. Проте, в порушення статті 79 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції вказана заява відповідача про зупинення провадження у справі проігнорована.
Заявник касаційної скарги також зазначає, що позивачем, на виконання ухвали суду від 14.02.2014 р., не надано довідки з банківських установ, в яких у позивача відкриті банківські рахунки, щодо надходження або ненадходження від відповідача грошових коштів за договором оренди нежитлового приміщення № 1/010412 від 01.04.2012 р. за період з дати укладення договору по день винесення цієї ухвали, або пізнішою датою із зазначенням дати внесення платежу, суми та призначення платежу, що, як вважає скаржник, унеможливлює прийняття рішення з визнанням наявності заборгованості та її конкретного розміру.
Скаржник зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, що свідчить про наявність підстав для відмови у їх задоволенні.
У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_6 просила залишити її без задоволення, а судові рішення залишити без змін, вказуючи на правомірність висновків судів першої та апеляційної інстанції та безпідставність доводів скаржника з підстав, викладених у відзиві.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 01.04.2012 р. між ФОП ОСОБА_6 (орендодавець), ФОП ОСОБА_5 (орендар - 1) та ФОП ОСОБА_7 (орендар-2) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1/010412, розділом 1 якого передбачено, що предметом договору є оренда нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 156,50 кв.м, з яких орендар-1 орендує 78,25 кв. м (50% загальної площі приміщення), орендар-2 - 78,25 кв. м (50% загальної площі приміщення) згідно плану розміщення.
Відповідно до пункту 2.1. договору орендодавець передає, а орендарі приймають приміщення в строкове платне користування для розміщення салону-перукарні.
Прийом - передача приміщення здійснюється тристоронньою комісією. Передача в оренду приміщення орендодавцем в оренду орендарям оформлюється актом прийому - передачі, в якому зазначається технічний стан приміщення. Акт підписується обома сторонами і є невід'ємною частиною договору.
Судами під час розгляду справи встановлено, що 01.04.2012 р. між орендодавцем - ФОП ОСОБА_6 та кожним з орендарів - ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_7, на виконання умов пункту 3.1. договору, укладено відповідні акти приймання-передачі орендованих за договором частин нежилого приміщення, скріплені підписами та печатками сторін.
Крім того, судами встановлено, що відповідно до пункту 4.1. договору його термін дії починається з 01.04.2012 р. та закінчується 01.03.2015 р., включаючи обидві дати.
Сервисы для юристов