Постанова ВГСУ від 11.10.2016 року у справі №914/3406/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 914/3406/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:прокуратуриГрищенко М.А. - прокурор відділу Генеральної прокуратури України позивачівРудник Ю.М. - довіреність від 30.12.2015 рокувідповідачаШумський Н.М. - довіреність від 23.03.2016 рокурозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київстар" на постановувід 14.07.2016 р. Львівського апеляційного господарського судуу справі№ 914/3406/15 господарського суду Львівської областіза позовомЗаступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Яворівської квартирно - експлуатаційної частини району до Приватного акціонерного товариства "Київстар" провизнання недійсним договору та усунення перешкод в користуванні майном

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2015 року Заступник військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Яворівської квартирно - експлуатаційної частини району звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київстар" про:

- визнання недійсним укладеного між Яворівською квартирно - експлуатаційною частиною району та ПрАТ "Київстар" договору №13 від 01.11.2010 року;

- зобов'язання ПрАТ "Київстар" усунути перешкоди в користуванні Яворівською квартирно - експлуатаційною частиною району нерухомим майном - бетонною площадкою, яка перебуває на обліку в Яворівською КЕЧ району та розташована на території військового містечка №38 с. Старичі Яворівського району Львівської області, шляхом демонтажу обладнання базової станції - ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що договір №13 від 01.11.2010 року укладений з порушенням норм законодавства та є фактично договором оренди нерухомого майна, а отже, удаваним та приховує інший правочин, що насправді вчинено сторонами.

19.04.2016 р. відповідач подав до господарського суду Львівської області клопотання про залишення без розгляду позовної заяви Заступника військового прокурора Західного регіону України про визнання недійсним договору та усунення перешкод в користуванні майном, з підстав того що прокурор вправі звернутися з позовом до суду в інтересах держави лише і виключно в разі наявності для цього достатніх правових підстав. Проте, прокурором не виконано обов'язку ані щодо доведення обставин порушення інтересів держави відповідно до заявлених ним вимог, ані щодо доведення факту нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави іншими компетентними органами. При цьому відповідно до листа ТВО начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 23.03.2016 р. за вих. №303/23/1/1147/377, між Яворівською КЕЧ району та відповідачем досягнуто згоди щодо укладання договору оренди нерухомого військового майна, розташованого у військовому містечку №38, за адресою: Львівська область, Яворівський район, с. Старичі, площа 250 кв.м.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 19.04.2016 р., зокрема, було відхилено клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, з підстав його необґрунтованості.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відмовити у позові в повному обсязі на підставі частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.05.2016 р. (суддя Морозюк А.Я) позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір № 13 від 01 листопада 2010 року з розміщення та зберігання обладнання операторів телекомунікацій на об'єктах Міністерства оборони України, укладений між Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною району та Закритим акціонерним товариством «Київстар Дж.Ес.Ем.», яке змінило назву на Приватне акціонерне товариство «Київстар» та зобов'язано Приватне акціонерне товариство «Київстар» усунути перешкоди в користуванні Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною району нерухомим майном - бетонною площадкою, яка перебуває на обліку в Яворівській КЕЧ району та розташована на території військового містечка № 38 в с.Старичі Яворівського району Львівської області, шляхом демонтажу обладнання базової станції - ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку.

Враховуючи встановлену низку невідповідностей договору № 13 від 01 листопада 2010 року з розміщення та зберігання обладнання операторів телекомунікацій на об'єктах Міністерства оборони України (с.Старичі Яворівського р-ну, Львівської області, військове містечко № 38) вимогам чинного законодавства суд першої інстанції дійшов висновку, що договір, який є предметом спору у даній справі є фактично договором оренди (найму), а не договором зберігання.

При цьому, місцевим господарським судом було зазначено, що користування майном Міністерства оборони України здійснено відповідачем без дотримання норм чинного законодавства, Міністерством оборони України не надавався дозвіл позивачу-2 на укладення оспорюваного договору, конкурс щодо (найму) оренди майна не проводився, експертна оцінка майна не проводилась.

Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що договір № 13 від 01 листопада 2010 року з розміщення та зберігання обладнання операторів телекомунікацій на об'єктах Міністерства оборони України (с.Старичі Яворівського р-ну, Львівської області, військове містечко № 38) не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним на підставі частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

З приводу питання щодо пропущення прокурором строку позовної давності суд першої інстанції зазначив, що в контексті частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Позивачем-1 у справі є Міністерство оборони України, а на підставі оспорюваного договору фактично Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною району (позивачем-2) надано в користування відповідачу майно Міністерства оборони України. Оспорюваний договір укладено без дозволу Міністерства оборони України на його укладення, і матеріали справи не вказують на те що Міністерству оборони України було відомо чи могло бути відомо про порушення його права в строк що перевищує встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України до моменту звернення Заступником військового прокурора Західного регіону України з даним позовом до суду.

Крім того, було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача від 11.05.2016 про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом Львівської області пов'язаної справи №914/1232/16 з підстав його необґрунтованості.

За апеляційною скаргою ПрАТ "Київстар" Львівський апеляційний господарський суд (судді: Г.Т. Кордюк, В.М. Гриців, Л.Л. Давид) переглянувши рішення господарського суду Львівської області від 12.05.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 14.07.2016 р., вказане рішення залишив без змін з тих же підстав.

ПрАТ "Київстар" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 12.05.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.07.2016 року та винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заявник касаційної скарги зазначає, що прокурором при зверненні з даним позовом до суду в інтересах держави не було обґрунтовано доведено наявність правових підстав для здійснення такого представництва, підписання та подання позову, що на думку відповідача є підставою для залишення позову без розгляду на підставі приписів пункту 1 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, заявник касаційної скарги звертає увагу на порушення судами приписів статті 267 Цивільного кодексу України щодо спливу позовної давності.

Крім цього, на думку заявника касаційної скарги, посилання судів на те, що оспорюваний договір №13 з розміщення та зберігання є удаваним правочином є неправильним, оскільки сторони досягли згоди щодо укладення договору розміщення та зберігання обладнання та не мали наміру на той момент вчиняти будь - який інший правочин, тому відповідач діяв правомірно та в межах закону.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора, представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 01 листопада 2010 року між Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною району (далі - позивач-2) та Закритим акціонерним товариством "Київстар Дж.Ес.Ем.", яке змінило назву на Приватне акціонерне товариство "Київстар" було укладено договір № 13 з розміщення та зберігання обладнання операторів телекомунікацій на об'єктах Міністерства оборони України (с. Старичі Яворівського р-ну, Львівської області,військове містечко № 38).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору позивач-2 зобов'язався надати послуги з розміщення та зберігання на території військового містечка № 38, яке закріплено за позивачем-2 та розташоване за адресою: Львівська область, Яворівський район, Яворівський навчальний центр, обладнання базової станції-ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку, відповідно до затвердженої схеми розміщення майна (додаток № 3 до договору), вартістю за актом оцінки 141 443,60 грн.(додаток № 4 до договору), а відповідач зобов'язався оплатити цю послугу.

Згідно з пунктом 3.1 договору, плата за надані послуги позивачем-2 з розміщення та зберігання майна відповідача, зазначеного в пункті 1.1 договору, встановлюється за результатами домовленості між виконавцем та замовником, але не нижче плати визначеної на підставі встановлених в Міністерстві оборони України стартових розмірів плати за послуги з розміщення та зберігання обладнання базової станції-ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку на об'єктах Міноборони (додаток № 5) і становить без ПДВ за базовий місяць (лютий 2010 року) 1 000,00 грн. (додаток № 6). Нарахування ПДВ на суму плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Плата за перший місяць визначається шляхом коригування базової плати на індекси інфляції за період з базового до першого місяця надання послуг з розміщення та зберігання майна.

Пунктом 3.2 договору сторони передбачили, що плата за кожний місяць визначається шляхом коригування плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.