ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2016 року Справа № 910/5865/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.07.2016за скаргою на діїВідділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києвіу справі№ 910/5865/14Господарського судуміста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства " Інститут розвитку передових технологій"доДержавного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції Українипророзірвання договору, стягнення грошових коштів та усунення перешкод у користуванні майном,за зустрічним позовомДержавного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції УкраїнидоПриватного акціонерного товариства " Інститут розвитку передових технологій"провизнання права оренди нежитлового приміщення,за участю представників: ВДВСБовкунов В.І.- предст. дов. від 18.05.2016;позивачаБородкін Д.І. - предст. дов. від 17.02.2016;відповідачане з'явився
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/5865/14 від 25.05.2015 первісний позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на користь Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" 3184129,74 грн. основного боргу, 75004,44 грн 3% річних, 751342,68 грн втрат від інфляції, 1000,00 грн пені, 31281,26 грн судових витрат; в іншій частині первісного позову відмовлено; повернуто Приватному акціонерному товариству "Інститут розвитку передових технологій" з Державного бюджету України 2000,00 грн судового збору, сплаченого у більшому розмірі, ніж передбачено законом. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 у справі № 910/5865/14 скасовано частково в частині відмови у стягненні 17002,32 грн пені, 18381,69 грн 3% річних, 131813,10 грн інфляційних втрат та 2470796,36 грн неустойки та прийнято в цій частині нове рішення, викладено пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 в такій редакції: "Стягнути з державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (04053, м. Київ, вул. Артема,73, код 25287988) на користь Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81-А, код 31059007) грошові кошти в розмірі: 3184129,74 грн основного боргу, 18 002,32 грн пені, 2470796,36 грн неустойки, 93386,13 грн 3% річних та 883155,78 грн втрат від інфляції". В решті рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 залишено без змін. Стягнуто з відповідача судовий збір за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.02.2016 постанову апеляційної інстанції залишено без змін.
20.11.2015 на виконання рішення суду видано відповідні накази.
Постановою від 14.12.2015 Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бовкунова В.І. відкрито виконавче провадження № 49628703.
16.12.2015 постановою Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бовкунова В.І. виконавче провадження № 49628703 закінчено з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку із ліквідацією боржника.
20.01.2016 до господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві у справі № 910/5865/14, в якій заявник просить визнати незаконною постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 49628703 та зобов'язати державного виконавця відновити виконавче провадження. Скаржник покликався на відсутність в даному випадку підстав для закінчення виконавчого провадження, оскільки на момент винесення постанови відомості про припинення юридичної особи - боржника були відсутні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; припиняючи виконавче провадження з наведеної вище підстави, виконавець не врахував, що Європейська конвенція з прав людини та основоположних свобод, прецедентна практика Європейського суду з прав людини покладає обов'язок виконання рішення безпосередньо на державу, а дії державного виконавця спрямовані на уникнення позитивного обов'язку держави забезпечити виконання рішення суду у примусовому порядку, що суперечить статті 6 Конвенції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 (судді Цюкало Ю.В..- головуючий, Літвінова М.Є., Чебикіна С.О.) скаргу Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві відхилено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 (судді Сулім В.В. - головуючий, Гаврилюк О.М., Ільєнок Т.В.) ухвалу господарського суду залишено без змін як законну і обґрунтовану.
Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, Приватне акціонерне товариство "Інститут розвитку передових технологій" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в який просить скасувати ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів; винести нове рішення, яким скаргу задовольнити, визнати незаконною та недійсною постанову про закриття виконавчого провадження № 49628703 від 16.12.2015, зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві відновити виконавче провадження. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: в порушення статті 9 Конституції та статті 4 Господарського процесуального кодексу України суди не врахували, що застосування положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має переважне право перед положеннями національного законодавства та передусім Закону України "Про виконавче провадження"; суди в порушення статті 6 Конвенції не врахували практику Європейського суду з прав людини та практику Верховного Суду України про застосування рішення Європейського суду щодо гарантованого права на справедливий суд та виконання рішень суду та не розглянули відповідні доводи Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій"; суди припустилися помилки, застосувавши статтю 67 Закону України "Про виконавче провадження", яка суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та не врахували, що застосування статті 67 Закону України "Про виконавче провадження" робить виконання рішення суду неефективним; суди не застосували Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та помилково застосували статті 111 та 112 Цивільного кодексу України.
Позивач у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у касаційній скарзі.
Відповідач не скористався процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників виконавчої служби та позивача за первісним позовом, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 видано накази про стягнення боргу, сум штрафних санкцій та стягнення суми судового збору.
14.12.2015 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 49628703 про примусове виконання наказу Господарського суду міста Києві від 20.11.2015 у справі № 910/5865/14 щодо стягнення суми основного боргу та штрафних санкцій.
Постановою від 16.12.2015 Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві закінчено виконавче провадження № 49628703, на підставі пункту 3 частини першої статті 49, статті 50 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки відповідно до змісту наказу Міністерства юстиції України № 258/7 від 11.09.2015 вказано про припинення діяльності Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 25287988, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Шевченківський район, вул. Артема, б. 73 шляхом ліквідації; головою ліквідаційної комісії призначено Личова О.В. - заступника генерального директора Держінформ'юст з правових питань; ліквідаційна комісія здійснює управління справами Держінформ'юст на період до завершення його ліквідації, у тому числі представляє підприємство у відносинах з третіми особами та виступає в суді від імені підприємства.
Суди також встановили, що 16.12.2015 голові ліквідаційної комісії відповідача Личову О.В. направлено постанову про закінчення виконавчого провадження (отримано 22.12.2015), про що свідчить реєстр відправлення рекомендованої кореспонденції (т.8 а.с. 18-20).
За змістом Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 08.06.2016 Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України перебуває в стані припинення підприємницької діяльності за рішенням засновників, головою ліквідаційної комісії відповідача є Клименко Д.Б.
Судова колегія зазначає, що Відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (частина перша статті 6 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до частин першої, другої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.
Сервисы для юристов