ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2016 року Справа № 910/4749/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Малетича М.М.,
суддів: Могил С.К.,
Селіваненка В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2016р. у справі № 910/4749/16 господарського суду міста Києва за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства культури України, Київської міської ради, Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Малого приватного підприємства "Аквадон" та Комунального підприємства "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт", третя особа: Державна архітектурно-будівельна інспекція України, про визнання недійсною додаткової угоди та повернення майна,
за участю представників:
Прокуратури: Томчук М.О., посвід. № 000606 від 01.08.2012р.,
Позивача 1: Олексієнко В.М., дов. № 1435/11/13-16 від 29.04.2016р.,
Позивача 2: Друцька О.Г., дов. № 225-КМГ-2941 від 13.09.2016р.,
Позивача 3: Друцька О.Г., дов. № 062/01/10-4 від 04.01.2016р.,
Відповідача 1: Дорошенко А.О., дов. № 1 від 10.10.2016р.,
Відповідача 2: не з'явився,
Третьої особи: не з'явився.
В с т а н о в и в :
Заступник прокурора міста Києва (далі - Прокурор) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі: Міністерства культури України (далі - Міністерство, Позивач 1), Київської міської ради (далі - Київська міськрада, КМР, Позивач 2), Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент, Позивач 3) до Малого приватного підприємства "Аквадон" (далі - МПП "Аквадон", Відповідач 1) та Комунального підприємства "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт" (далі - КП "Дирекція реставраційно- відновлювальних робіт", Відповідач 2) про визнання недійсною додаткової угоди № 3 від 25.12.2008р. до інвестиційного договору № 9 від 07.04.2006р. про реконструкцію нежитлового будинку з надбудовою та прибудовою по вул. П.Сагайдачного, 20/2 (садиба), у місті Києві та про зобов'язання МПП "Аквадон" повернути нежитловий будинок площею 1979,80 кв. м. по вул. П.Сагайдачного, 20/2 (садиба) (літ. А) та нежитловий будинок площею 500,80 кв. м. по вул. П.Сагайдачного, 20/2 (садиба) (літ. Б) у місті Києві територіальній громаді міста Києва в особі Позивача 3.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.03.2016р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві (далі - Інспекція, Третя особа).
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.06.2016р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2016р., у задоволенні позову Прокурора, відмовлено.
У поданій касаційній скарзі, Прокурор, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 203, 215, 216, 261 Цивільного кодексу України, ст.ст. 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст.ст. 1-3, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст. 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини", п.п. 4.1., 4.2., 6.3.11., 6.3.20., 6.3.21. Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації тощооб'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва", затв. рішенням КМР від 24.05.2007р. № 528/1189 (далі - Положення), ст.ст. 35, 43 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати судові рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Представник МПП "Аквадон", у своєму письмовому відзиві, посилаючись на безпідставність доводів та вимог Прокурора, викладених у його касаційній скарзі, просив залишити таку скаргу без задоволення, а судові рішення у даній справі - без змін.
Водночас, до початку розгляду касаційної скарги, одним із представників Відповідача 1 через канцелярію суду було подано письмове клопотання про відкладення розгляду даної справи для надання йому можливості підготувати додаткові пояснення по суті спору та у зв'язку з його перебуванням у відрядженні за межами міста Києва, яке колегією суддів було розглянуто та відхилено, як безпідставне.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний господарський суд, з посиланням на ст.ст. 12, 203, 215, Цивільного кодексу України, ст.ст. 16, 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст.ст. 1, 4, 5, 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність", ст. 13 Закону України "Про охорону культурної спадщини" та п.п. 3, 5 Прикінцевих положень до цього Закону, п.п. 4.1., 4.2. вищезгаданого Положення, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, рішення Європейського суд з прав людини від 24.06.2003р. № 44277/98 "Стреч проти Сполученого Королівства", та представлені докази у справі, дійшов висновку про те, що в даному випадку відчуження спірного майна на користь МПП "Аквадон" за додатковою угодою № 3 до інвестиційного договору № 9 від 07.04.2006р. не суперечило вимогам діючого законодавства, тоді як права та охоронювані законом інтереси Позивачів щодо спірного майна, про захист яких просив Прокурор у своєму позові, Відповідачами порушено не було, у зв'язку з чим, позовні вимоги у даній справі визнав безпідставними і такими, що задоволенню не підлягають. При цьому, з урахуванням останнього та положень ст.ст. 256, 257, 267 Цивільного кодексу України, суди дійшли висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин строку позовної давності у даному спорі, на чому наполягав Відповідач у своїй заяві.
Разом з тим, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.
Згідно ст. 143 Конституції України, майном, що є в комунальній власності, управляють територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.
Сервисы для юристов