Постанова ВГСУ від 11.10.2016 року у справі №904/9061/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 904/9061/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, Алєєвої І.В., Мачульського Г.М. за участю представників: позивача не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно) відповідачане з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Дніпротехнології"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 у справі№ 904/9061/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомКомунального підприємства "Дніпроводоканал"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Дніпротехнології"простягнення 33532,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Дніпротехнології" 33532,18 грн заборгованості із плати за скид підприємством у систему каналізації стічних вод з понаднормативним забрудненням за жовтень-грудень 2014, посилаючись на приписи статей 175, 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 610 Цивільного кодексу України, Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України.

Відповідач відхилив позов, вказавши, що відбір проби стічних вод на підприємстві проводився з порушеннями, про що складено відповідний акт; за результатами порівняльного паралельного аналізу показники вмісту стічних вод суттєво відрізняються, невірно визначено обсяг води для розрахунку плати за скид понаднормативних стічних вод.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2015 (суддя Забарющий М.І.) позовні вимоги задоволено частково; з відповідача на користь позивача стягнуто 11177,39 грн боргу за перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин та 406 грн витрат по сплаті судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 (судді: Джихур О.В. - головуючий, Виноградник О.М., Дмитренко Г.К.) рішення суду першої інстанції змінено; резолютивну частину рішення викладено у редакції, згідно з якою позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 33532,18 грн плати за перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин та 1218 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 1339,80 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову в даній справі та прийняти рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскільки: суд розглянув справу за неявки представника відповідача, не з'ясувавши причини такої неявки та порушивши приписи статті 77 Господарського процесуального кодексу України, не надав відповідачу можливості подати свої заперечення та протилежні докази; порушив приписи статті 65 Господарського процесуального кодексу України, не здійснивши необхідних для вирішення спору дій при підготовці справи до розгляду; всупереч положенням статей 626, 628, 639 Цивільного кодексу України, статей 180, 181 Господарського кодексу України прийняв до уваги як підставу виникнення зобов'язальних правовідносин документ, який не відповідає ознакам укладеного договору; висновки суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи не ґрунтуються на належних доказах.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав; сторони не скористались правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановив суд апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, 07.11.2011 Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" (Водоканал) та Науково-виробничий центр "Дніпротехнології" (Абонент) підписали Абонентську картку особовий рахунок № 8605, відповідно до пункту 1 якої Абонент зобов'язується до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплачувати послуги водопостачання та водовідведення по затвердженим відповідним органом тарифам шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Водоканалу.

Пунктом 2 Абонентської картки передбачено, що Абонент зобов'язується в строк до 07.11.2012 укласти Договір про надання послуг водопостачання та водовідведення с Водоканалом (надати необхідні документи, отримати та виконати технічні умови тощо). У випадку, якщо до зазначеної дати Абонент не оформить Договір про надання послуг водопостачання та водовідведення постачання води буде припинене.

Абонент не має права перевищувати витрати води та скидання стоків понад встановлені норми затверджених лімітів. За спожиті воду та скид стоків понад: встановлених затверджених лімітів; норми, передбачені технічними умовами; норми, встановленої в паспорті водоспоживання - оплата здійснюється Абонентом в п'ятикратному розмірі дійсних тарифів на питну воду (пункт 3).

Суд встановив, що договір про надання послуг водопостачання та водовідведення між сторонами не укладався.

На підставі Правил приймання стічних вод рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1895 від 25.12.2012 затверджено Правила приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровська.

За змістом акта відбору проб стічних вод від 04.12.2014 представниками Комунального підприємства "Дніпроводоканал" в присутності уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Дніпротехнології" виконано відбір разових проб стічних вод підприємства з метою контролю їх складу та якості (дотримання нормативів допустимих концентрацій). В примітці до акта вказано, що одночасно були відібрані проби стічних вод для проведення аналізу в незалежній лабораторії. Зазначений акт підписаний представниками сторін без зауважень та заперечень.

Результати проведених досліджень проб стічних вод, відібраних 04.12.2014 з контрольних колодязів Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Дніпротехнології" відображено в протоколі вимірювань показників складу та властивостей стічних вод, складеному 04.12-10.12.2014 фахівцями Лабораторії з контролю якості стічних вод підприємств Комунального підприємства "Дніпроводоканал". Повноваження на проведення таких досліджень підтверджуються сертифікатом Метрологічної служби (ТОВ "Рудмаг") Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про атестацію Лабораторії з контролю якості стічних вод підприємств КП "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради № 57 від 24.12.2012 та чинного до 24.12.2017. Лабораторією встановлено перевищення допустимих концентрацій завислих речовин, БПК 5 в стічних водах відповідача, з огляду на що позивач провів розрахунок величини плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням за жовтень - грудень 2014 року та 31.03.2015 виставив відповідачу рахунок № 28479 на суму 33532,18 грн, в якому нарахував додаткову плату за перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах за три місяці за систематичне порушення на підставі пункту 3.6 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України № 37 від 19 лютого 2002 року та пункту 8.5 Правил приймання та скиду (водовідведення) стічних вод підприємств у систему каналізації м. Дніпропетровська.

З метою погашення заборгованості позивач направив відповідачу лист від 07.09.2015 № 1587/2806, в якому вимагав від відповідача сплати в місячний строк нарахованої суми; відповідач визнав борг лише в сумі 1049,56 грн., заперечив результати проведених позивачем аналізів, що підтверджується його листами від 26.03.2015, 09.06.2015, 18.06.2015.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріали справи підтверджують порушення відповідачем чинних на час відбору проби Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, однак, вказавши, що позивач не надав доказів системності порушення зі сторони відповідача у 2014 році, суд обмежив стягувану плату, виходячи з обсягу стічних вод за один місяць. Водночас місцевий господарський суд відхилив надані відповідачем у якості доказів допущених позивачем порушень складеного відповідачем акта від 04.12.2014, як такого, що має односторонній характер, та Протокол 136 вимірювань якості зворотної (стічної) води, складений працівниками Дніпропетровської гідрогеолого-меліоративної експедиції, як такого, що не містить дати його складання.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, натомість, вказав, що відповідач допускав аналогічні порушення у червні та грудні 2013, за що сплатив 5966,04 грн додаткової плати за скид стічних вод з понаднормативними забрудненнями, тобто, наявна кваліфікуюча ознака системності допущеного порушення.

Суд апеляційної інстанції також відхилив наданий відповідачем акт від 04.12.2014, як такий, що має односторонній характер; зазначив про порушення відповідачем правил відбору проб стічних вод для паралельного аналізу в незалежній лабораторії та відхилив наданий відповідачем лист про присутність під час відбору представника іншої лабораторії, як неналежний доказ, поданий з порушенням правил перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Судова колегія зазначає, що за приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язано самостійно довести обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово- комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.