ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2014 року Справа № 922/501/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді суддівШвеця В.О. (доповідач), Гоголь Т.Г., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 21.07.14у справі№ 922/501/14 Господарського суду Харківської області за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю торгово- виробничого підприємства "Супутник-1"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаПромислово-технічна компанія у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат"простягнення 27 057,82 грн.
за участю представників сторін від:
позивача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,
відповідача: Чуб С.В. (дов. від 10.09.14),
третьої особи: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничого підприємства "Супутник - 1", в якому, з урахуванням заяви про збільшення вимог, просив стягнути 2 760 грн. вартості керамічної плитки, 20 168,48 грн. збитків та 4 000 грн. збитків, завданих у вигляді додаткових витрат на юридичні послуги. В обґрунтування позову позивач вказував на порушення відповідачем усної домовленості щодо продажу керамічної плитки відповідної якості. Позивач зазначав про те, що внаслідок продажу відповідачем неякісної керамічної плитки, позивачем були понесені витрати, пов'язані із демонтажем цієї плитки та витрати на придбання і укладення нової керамічної плитки. При цьому позивач посилався на приписи статей 526, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.04.14, ухваленим суддею Аріт К.В., у позові відмовлено. Вмотивовуючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з недоведеності матеріалами справи обставин щодо продажу відповідачем керамічної плитки неналежної якості, а відтак і відсутності усіх обов'язкових складових цивільного правопорушення для стягнення збитків. При цьому суд керувався приписами статей 614, 623, 668, 675, 679 Цивільного кодексу України, статей 224, 226 Господарського кодексу України, статті 34 Господарського процесуального кодексу України.
Харківський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Гончар Т.В. - головуючий, Білецька А.М., Істоміна О.А., постановою від 21.07.14 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на безпідставний висновок судів про недоведеність позивачем обставин щодо передачі відповідачем неякісної керамічної плитки. З огляду на що, на думку скаржника, висновок судів про відсутність підстав для стягнення понесених позивачем збитків є хибним. При цьому посилається на порушення судами приписів статей 614, 673, 678, 690 Цивільного кодексу України, статей 218, 225 Господарського кодексу України.
Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представника відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 26.12.11 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю торгово-виробничого підприємства "Супутник-1" на умовах усної домовленості укладено договір купівлі-продажу керамічної плитки різних найменувань (товар), на підставі якого, відповідач виписав рахунок-фактуру №с12-00027 від 26.12.11. Також судами установлено, що 27.01.12 відповідач передав, а позивач прийняв керамічну плитку на суму 6 324,08 грн., у тому числі й керамічну плитку АРЕ ПЛ 200*200*6 NEGRO LISO BRILLO в кількості 20 кв.м. на суму 2 760 грн., що підтверджується видатковою накладною № 9, підписаною з обох сторін без зауважень та застережень. Позивач, в свою чергу, оплатив отриманий товар, що підтверджується платіжним дорученням № 181 від 27.12.11. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничого підприємства "Супутник - 1" 2 760 грн. вартості керамічної плитки, 20 168,48 грн. збитків та 4 000 грн. збитків, завданих у вигляді додаткових витрат на юридичні послуги. Підставою позову позивачем визначено порушення відповідачем зобов'язання в частині передачі керамічної плитки АРЕ ПЛ 200*200*6 NEGRO LISO BRILLO в кількості 20 кв.м. належної якості, а також пов'язані із цим витрати на демонтаж цієї плитки, придбання та укладення іншої керамічної плитки. Відтак, предметом доказування у даній справі є встановлення обставин щодо передачі відповідачем позивачу за видатковою накладною № 9 від 27.01.12 керамічної плитки неналежної якості, а також наявності чи відсутності передбачених законодавством підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді відшкодування заподіяних у зв'язку із цим збитків. Відповідно до статті 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право, зокрема, відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару. Статтею 679 вказаного Кодексу передбачено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Водночас пунктом 16 Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання № П-7 (затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66) передбачено, що при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування отриманої продукції, тари або пакування вимогами стандартів, технічних умов, креслень, зразків, договору або іншим супроводжувальним документам, посвідчуючим якість продукції (пункт 14 Інструкції), отримувач зупиняє подальшу прийомку продукції та складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийомці дефектів. Отримувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах запобігання погіршення її якості. Отримувач також зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції та складання двостороннього акта представника виробника. При цьому згідно з пунктом 9 цієї Інструкції акт про приховані недоліки продукції повинен бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, однак не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції. Відповідно до приписів статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам, судами попередніх інстанцій не встановлено обставин того, що недоліки керамічної плитки, переданої відповідачем за видатковою накладною № 9 від 27.01.12, виникли до передання її покупцеві (позивачу) або з причин, які існували до цього моменту. При цьому наданий позивачем протокол проведених ним випробувань керамічної плитки № 40 від 17.05.13 суди визнали неналежним доказом підтвердження недоліків переданого товару, оскільки він не відповідає вимогами пунктів 9, 16 Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання № П-7. За таких установлених обставин справи, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача вартості отриманої позивачем керамічної плитки та відшкодування у зв'язку із цим будь-яких збитків. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.14 у справі № 922/501/14 Господарського суду Харківської області залишити без змін.
Головуючий суддя: В. Швець
Судді: Т. Гоголь
О. Сибіга
Сервисы для юристов