Постанова ВГСУ від 11.06.2015 року у справі №911/5643/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 року Справа № 911/5643/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк І.Вовка, С.Могилрозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційні скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа"на постановувід 31.03.2015Київського апеляційного господарського судуу справі№ 911/5643/14за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доВишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа"простягнення 1 960 924,68 грн,у судове засідання прибули представники:позивачаІванкіна Ю.Б. (дов. від 18.04.2014 № 14-91),відповідачаДяченко Л.Л. (дов. від 12.05.2015 № 895/08),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" про стягнення 1960924,68 грн заборгованості, з якої 810 268,87 грн пені, 263494,29 грн 3 % річних та 887161,52 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.02.2015 (суддя Т. Карпечкін), залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 (колегія суддів: С. Гончаров, Р.Самсін, І. Скрипка), позовні вимоги задоволені частково шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 567188,21 грн пені, 263494,29 грн 3% річних, 887161,52 грн інфляційних втрат. У решті у задоволені позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані наступним.

28.12.2012 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавцем) та Вишгородським районним комунальним підприємством "Вишгородтепломережа" (покупцем) укладений договір купівлі-продажу природного газу № 13/3416-ТЕ-17 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році та у І півріччі 2014 року природний газ, ввезений на митну територію України за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Згідно п. 5.1 Договору, ціна (граничний рівень цін) на природний газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач отримав природний газ в об'ємі 9149,982 тис.куб.м. на загальну суму 11279156,42 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.09.2013, 31.10.2013, 24.01.2014.

Факт отримання природного газу у наведених обсягах відповідачем не заперечується та не спростований.

Відповідно п. 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п.7.2 Договору, у разі невиконання відповідачем умов п. 6.1 Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.

Предметом позову у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача на підставі п. 7.2 Договору 810268,87 грн пені та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 263494,29 грн 3% річних та 887161,52 грн інфляційних.

Підставою позову визначене невиконання відповідачем зобов'язань за Договором щодо оплати отриманого природного газу своєчасно та в повному обсязі. Так, відповідачем сплачена основна заборгованість станом на момент звернення до суду, однак платежі відповідач здійснював з простроченням строків передбачених умовами Договору.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що згідно з його контррозрахунком, сума пені складає 519 934,31 грн, 3 % річних - 181 502,91 грн, з огляду на те, що акти прийому-передачі газу позивачем були підписані 30.09.2013 і з цього моменту нараховуються зазначені вище суми. Крім того, відповідач вказує на укладення договору про організацію розрахунків, яким визначений порядок оплати суми коштів за Договором, які складають різницю в тарифах, з державного бюджету та на протокольні рішення, якими визначений обов'язок щодо перерахування з бюджету коштів, що складають різницю в тарифах, за жовтень, листопад та грудень 2013 року.

Однак, згідно з п. 6.1 Договору оплата здійснюється за фактично спожиті обсяги газу до 14 числа, наступного за місяцем поставки і не ставиться в залежність від моменту підписання акту приймання-передачі.

Затримки в оформленні актів приймання-передачі газу не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності, оскільки п. 6.1 Договору не пов'язує обов'язок оплатити отриманий газ з їх підписанням. Наявність актів є обов'язковою лише для проведення остаточного розрахунку.

Водночас, відсутність субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах не є підставою звільнення відповідача від передбаченої договором господарсько-правової відповідальності.

Матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем платежів за природний газ згідно з наведеними у розрахунку позивача періодами та сумами.

Протокольні рішення, на які посилається відповідач, стосуються виключно джерел та порядку фінансування оплати отриманого природного газу за Договором, а саме джерелом фінансування погоджено кошти державного бюджету. При цьому, жодних змін до умов Договору, зокрема, в частині строків оплати та відповідальності за прострочення, не вносилось, питання про його припинення чи заміну (новацію) не вирішувалось. Тобто, протокольні рішення жодним чином не змінюють та не припинять зобов'язань сторін за Договором, а лише свідчать про те, що відповідачу погоджене бюджетне фінансування оплати отриманого природного газу.

З посиланням на вказане, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що з огляду на прострочення відповідачем оплати отриманого природного газу, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, річних та інфляційних в заявлених в позові сумах є правомірними та обґрунтованими.

Разом з цим, судами попередніх інстанцій щодо клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій, як надмірно великих у порівнянні зі збитками кредитора, зазначено таке.

Прострочення, за які нараховано пеню, здебільшого були нетривалими, заборгованість систематично погашалась частинами і на день звернення з позовом відсутня. Значна частина нарахувань пені проведені на заборгованість, яка погашена в кінці 2013 - на початку 2014 року. Наведені обставини свідчать про відсутність факту завдання позивачу значних збитків.

Враховуючи баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене прострочення грошового зобов'язання, стягнення 70% від заявленої в позові неустойки та задоволення позовних вимог в частині річних та інфляційних (які не відносяться до неустойки і не підлягають зменшенню) є достатнім для забезпечення права позивача на компенсацію за затримку відповідачем оплати природного газу. Вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних підлягають задоволенню в заявленому в повному обсязі.

Враховуючи вказане, судами попередніх інстанцій у повному обсязі задоволені вимоги про стягнення 263494,29 грн 3% річних, 887161,52 грн інфляційних та частково, у розмірі 567188,21 - 70 % від заявленої суми, вимоги про стягнення пені.

Звертаючись до суду з касаційними скаргами, сторони посилаються на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права. Відповідач просить рішення та постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. Позивач просить скасувати рішення та постанову в частині зменшення заявленої суми пені на 30 % у розмірі 243080,66 грн, і прийняти нове рішення, яким у цій частині позов задовольнити.