ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2015 року Справа № 910/24988/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Судді: Борденюк Є.М., Вовк І.В., Могил С.К. (доповідач),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2015 у справі № 910/24988/14 господарського суду міста Києваза позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія"
простягнення 7 085 522, 92 грн.,за участю представників
позивача: Сіндрякова О.В.,
відповідача: Потоцького С.М.,
В С Т А Н О В И В :
У листопаді 2014 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" про стягнення 7 085 522, 92 грн., з яких: 5 473 600, 00 грн. основного боргу, 713 637, 18 грн. пені, 738 474, 03 грн. інфляційних втрат, 159 811, 71 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3458-ТЕ-29 від 29.01.2013 в частині оплати вартості природного газу у порядку та строки, передбачені умовами договору.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.01.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 457, 26 грн. 3% річних та 2 231, 59 грн. пені. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням та постановою в частині відмови у стягненні 738 474, 03 грн. інфляційних, 159 354, 45 грн. 3% річних та 711 405, 59 грн. пені, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 738 474, 03 грн. інфляційних, 159 354, 45 грн. 3% річних та 711 405, 59 грн. пені.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Національно акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" в особі Охтирської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" (покупцем) 29.01.2013 укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3458-ТЕ-29, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ відповідно до умов договору.
Пунктом 5.1 договору визначено, що ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.
Відповідно до п. 5.2. договору, ціна за 1 000 м3 природного газу становить 1 091, 00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без податку на додану вартість. До сплати за 1 000 м3 природного газу - 1 091, 00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218, 20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн.
Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 7.2. договору передбачено, зокрема, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. договору, останній у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
На виконання умов договору протягом січня - грудня 2013 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 5 561, 881 тис. м3 на загальну суму 17 506 923, 54 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, підписаними та скріпленими печатками сторін договору.
В подальшому, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Сумській області, Департаментом фінансів Сумської обласної державної адміністрації, Управлінням фінансів Охтирської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства Охтирської міської ради, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та товариством з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" укладено договори № 58/30 від 11.02.2014 та № 431/30 від 26.09.2014 про організацію взаєморозрахунків, предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30.
Згідно з умовами вказаних договорів сторони домовилися погасити заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором у розмірі 7 589 200 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевому бюджету для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії.
Залишаючи без задоволення позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5 473 600, 00 грн. основного боргу, суди попередніх інстанцій, посилаючись на постанови Верховного Суду України від 09.09.2014 у справах № 5011-35/1533-2012-19/522-2012, № 5011-35/1272-2012-42/527-2012, № 5011-1/1043-2012-42/528-2012 виходили з того, що відповідач погасив заборгованість з оплати природного газу перед позивачем у розмірі 7 589 200 грн. (що підтверджується платіжними дорученнями № 7 від 01.03.2014 на суму 2 115 600, 00 грн. та № 104 від 13.10.2014 на суму 5 473 600, 00 грн.), у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
Крім цього, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 738 474, 03 грн. інфляційних, 159 354, 45 грн. 3% річних та 711 405, 59 грн. пені, та стягнули з відповідача на користь позивача 457, 26 грн. 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України та 2 231, 59 грн. пені на підставі п. 7.2 договору, ст. 230 Господарського кодексу України та ст. 550 Цивільного кодексу України за період прострочення зобов'язання з 14.04.2013 по 24.04.2013 та з 14.01.2014 по 30.01.2014.
Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає даний висновок судів передчасним, з огляду на таке.
У постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 у справах № 5011-35/1533-2012-19/522-2012, № 5011-35/1272-2012-42/527-2012, № 5011-1/1043-2012-42/528-2012 судова плата у господарських справах дійшла висновку, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків у аналогічних правовідносинах сторони тим самим змінили порядок та строк розрахунку за природних газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу. Таким чином, для застосування визначеної договором пені та передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України наслідків порушення грошового зобов'язання, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків.
Відповідно до ч. 1 ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Сервисы для юристов