Постанова ВГСУ від 11.06.2015 року у справі №909/238/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 року Справа № 909/238/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКочерової Н.О. (доповідач),суддівМележик Н.І., Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 16.03.2015у справі№ 909/238/14 господарського суду Івано-Франківської областіза позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4доприватного підприємства "Ретро"пророзірвання попереднього договору купівлі-продажу частки майнового комплексу від 22.06.2012 та стягнення 431 982,39 грн

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4, ОСОБА_5, дов. від 04.08.2014

ОСОБА_6, договір від 10.06.2015 та ордер на надання правової

допомоги від 11.06.2015,

від відповідача: Шпирка Н.В., дов. від 14.05.2015

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з позовом до приватного підприємства "Ретро" про розірвання попереднього договору купівлі-продажу частки майнового комплексу від 22.06.2012, укладеного між ним і відповідачем, та стягнення 431 982,39 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач допустив істотне порушення вказаного договору, а саме: не уклав з ним, як покупцем, основний договір у термін, місці і на умовах, встановлених попереднім договором, що, на його думку є невиконанням відповідачем, як продавцем, своїх договірних зобов'язань та є підставою для розірвання попереднього договору в судовому порядку відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України та стягнення у зв'язку з цим з відповідача грошових коштів, сплачених позивачем в якості попередньої оплати за частку майнового комплексу щодо якої сторони погодили укласти основний договір, які не був укладений.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2014 (склад колегія суддів: Деделюк Б.В. - головуючий, Фанда О.М., Фрич М.М.) позов задоволено. Розірвано попередній договір купівлі-продажу частки майнового комплексу від 22.06.2012, укладений між сторонами у справі. Стягнуто з ПП "Ретро" на користь ФОП ОСОБА_4 431 982,39 грн боргу та 9858,00 грн судового збору.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач допустив істотне порушення спірного договору, оскільки договір купівлі-продажу частки майнового комплексу з позивачем не уклав, майно у власність позивача не передав, а відтак, за висновком суду, позивач станом на час вирішення даного спору не отримав те, на що розраховував при укладенні попереднього договору, що є підставою для розірвання попереднього договору в судовому порядку та стягнення з відповідача грошових коштів, сплачених позивачем в якості оплати за частку майнового комплексу щодо якої сторони погодили укласти основний договір, які не був укладений.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 (склад колегія суддів: Давид Л.Л. - головуючий, Гриців В.М., Данко Л.С.) апеляційну скаргу ПП "Ретро" задоволено. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.11.2014 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ПП "Ретро" 4 929,00 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірний попередній договір не може бути розірваний в судовому порядку, оскільки в силу ч.3 ст.635 ЦК України зобов'язання щодо купівлі-продажу майна, встановлене сторонами попереднім договором купівлі-продажу частки майнового комплексу, є припиненим у зв'язку з не укладенням основного договору.

Крім того, за висновком суду, надана позивачем копія квитанції до прибуткового касового ордеру не є належним та допустимим доказом оплати ним коштів саме по попередньому договору купівлі-продажу, оскільки така квитанції не відповідає вимогам п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в ній не відображено змісту господарської операції, відсутнє розшифрування підпису, що не дає змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, платником за квитанцією виступає громадянин ОСОБА_4, а не фізична особа-підприємець, який звернувся з позовом у даній справі, що на думку суду може свідчить про внесення за спірною квитанцією орендної плати з огляду на існування орендних правовідносин між відповідачем та громадянином ОСОБА_4

В касаційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_4 просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 22.06.2012 між приватним підприємством "Ретро" (продавець, відповідач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (покупець, позивач) укладено попередній договір купівлі-продажу частки майнового комплексу, посвідчений приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Барабашем Р.С. 22.06.2012 та зареєстрований у реєстрі за № 1228 (далі за текстом - попередній договір).

Відповідно до п.п. 1, 4 попереднього договору сторони зобов'язались в майбутньому в строк до 05.07.2012 укласти і належними чином оформити договір купівлі-продажу частки майнового комплексу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з п.п. 6, 14 попереднього договору сторони зобов'язались укласти між собою основний договір у термін, місці та на умовах, встановлених цим договором.

В пункті 1.2. попереднього договору сторони встановили ціну основного договору (вартість частки майнового комплексу) в розмірі 431 982,39 грн та визначили, що ці грошові кошти продавець отримав від покупця до підписання цього договору як попередню оплату за частку майнового комплексу щодо якої буде укладено основний договір.

Відповідно до п. 21 попереднього договору, даний договір набув чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до моменту виконання сторонами усіх своїх зобов'язань по ньому у повному обсязі.

Однак, основний договір - договір купівлі-продажу частки майнового комплексу у визначений договором строк між відповідачем та позивачем укладено не було, майно, яке сторони погодили вважати предметом основного договору, у власність позивача не передано, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про розірвання укладеного між сторонами у справі попереднього договору купівлі-продажу частки майнового комплексу від 22.06.2012 та стягнення 431 982,39 грн безпідставно набутих грошових коштів, які були сплачені позивачем в якості попередньої оплати за частку майнового комплексу щодо якої сторони погодили укласти але не уклали основний договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Частиною 1 статті 635 ЦК України визначено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідно до п.п. 1, 4, 6, 14 укладеного між сторонами у справі попереднього договору сторони зобов'язались в майбутньому в строк до 05.07.2012 укласти і належними чином оформити договір купівлі-продажу частки майнового комплексу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Однак, у визначений сторонами строк основний договір між сторонами укладено не було, у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з позовом про спонукання до укладення договору та стягнення штрафу.