ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2014 року Справа № 922/4627/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіЄвсікова О.О.суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі) за участю представників: від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від третьої особи-1:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від третьої особи-2:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Харківській областіна рішеннягосподарського суду Харківської області від 04.12.2013р.та на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 21.01.2014р.у справі№ 922/4627/13 господарського суду Харківської областіза позовомДержавного університету телекомунікацій доДитячо-юнацької спортивної школи "ХЗТД"треті особи без самостійних вимог на предмет спору1. Державна фінансова інспекція в Харківській області 2. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській областіпростягнення збитків.
ВСТАНОВИВ:
Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Дитячо-юнацької спортивної школи "ХЗТД" про стягнення з відповідача збитків у вигляді недоотриманої орендної плати у розмірі 5 292,47 грн. та витрат з оплати комунальних платежів на загальну суму 6 855,28 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 04.12.2013р. (суддя Светлічний Ю.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2014р. (головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Плужник О.В.), у позові відмовлено повністю.
Рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 6, 22, 204, 235, 627, 638 Цивільного кодексу України, статей 218, 224, 225, 283 Господарського кодексу України, з огляду на недоведеність позивачем заподіяння йому збитків з боку відповідача, протиправності поведінки відповідача та наявності причинно-наслідкового зв'язку цієї поведінки зі збитками.
Не погодившись з рішенням та постановою, третя особа у справі - Державна фінансова інспекція в Харківській області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, статей 6, 627, 760, 761, 1130, 1131 Цивільного кодексу України, статті 283 Господарського кодексу України, статей 2, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", наказу Фонду державного майна України від 19.04.1996р. № 457 "Про затвердження Типового договору оренди державного майна", статті 85 Бюджетного кодексу України, пункту 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002р. № 228. При цьому скаржник наголошує на тому, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт заподіяння позивачу збитків внаслідок безпідставного використання відповідачем приміщення без укладення договору оренди.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між Дитячо-юнацькою спортивною школою "ХЗТД" Харківського обласного фізкультурно-спортивного товариства "Україна" (ДЮСШ) та Харківським коледжем Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій були укладені угоди про співробітництво від 01.09.2010р. та від 01.09.2011р., предметом яких є співробітництво по організації та функціонування відділення чи навчальних груп із виду спорту - східні єдиноборства на базі коледжу з метою задоволення потреб у фізичному та естетичному розвитку дітей та підлітків, учнів ДЮСШ.
Згідно з пунктами 2.1, 2.2 угод коледж забезпечує необхідними умовами для проведення навчальних занять, забезпечує приміщення водою, опаленням, електроенергією, відповідно до погодженого графіка навчальних занять виділяє приміщення (спортивний зал) для проведення учбово-тренувальних занять.
ДЮСШ керує діяльністю відділення чи навчальних груп, визначає програму й умови занять, склад тренерсько-викладацького складу та умов їхньої діяльності, погоджує з коледжем графік занять, вирішує інші організаційні питання в межах своєї компетенції (пункти 2.4 угод).
У пункті 4.1 угод сторони погодили, що оскільки діяльність сторін по виконанню даних угод носить винятково соціальний характер (підвищення рівня фізичного і естетичного розвитку дітей), сторони не компенсують один одному зроблені ними витрати.
Предмет позову у даній справі становить вимога про стягнення з відповідача збитків у вигляді недоотриманої орендної плати у розмірі 5 292,47 грн. та витрат з оплати комунальних платежів на загальну суму 6 855,28 грн., які виникли внаслідок безоплатного використання приміщень Харківського коледжу ДУІКТ учнями ДЮСШ "ХЗТД" за період 2010-2012 років.
Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Із встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин вбачається, що у даному випадку правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі угод про співробітництво, у яких сторони вільно на власний розсуд визначили безоплатну основу використання приміщення позивача для організації та функціонування спортивних навчальних груп з метою задоволення потреб у фізичному та естетичному розвитку дітей та підлітків, учнів ДЮСШ, та які у встановленому порядку недійсними не визнавались.
При цьому місцевим та апеляційним судами обґрунтовано були відхилені доводи позивача стосовно того, що вказані угоди про співробітництво згідно зі статтею 235 Цивільного кодексу України є удаваними, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що на момент укладення цих угод сторони не мали наміру створити правові наслідки, що обмовлені ними, та їх дії були спрямовані на приховання іншого правочину.
В силу статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
З огляду на положення статті 224 Господарського кодексу України, статті 22 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що позивачем не було доведено належним чином факт понесення ним збитків у заявленій до стягнення сумі, протиправність поведінки відповідача та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування до відповідача такої міри відповідальності як відшкодування збитків.
Посилання позивача на безпідставне використання відповідачем приміщення, і як наслідок недоотримання орендної плати, спростовуються наявними в матеріалах справи угодами про співробітництво, умовами яких передбачено безоплатне користування відповідачем цим приміщенням.
Сервисы для юристов