ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2016 року Справа № 922/2773/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Воліка І.М., Мележик Н.І., перевірив касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 14.09.2015р.та рішеннягосподарського суду Харківської області від 20.07.2015р.у справі№922/2773/15 господарського суду Харківської області за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"доТовариства з додатковою відповідальністю "РОСС"простягнення 18204,13грн. та зустрічним позовомТовариства з додатковою відповідальністю "РОСС"до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек"простягнення 7595,66грн.
за участю представників:
- позивача: не з'явились;
- відповідача: не з'явились;
- третьої особи: не з'явились;
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "РОСС" про стягнення грошових коштів у розмірі 18204,13 грн., що є різницею між виплаченим страховим відшкодуванням та фактично понесеними збитками (вартістю відновлювального ремонту із врахуванням зносу).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.05.2015р. прийнято зустрічний позов Товариства з додатковою відповідальністю "РОСС" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" про стягнення 7595,66 грн. до спільного розгляду з первісним позовом у справі №922/2773/15.
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.07.2015р. у справі №922/2773/15 (суддя Аріт К.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.09.2015р. (колегією суддів у складі головуючого судді Бондаренко В.П., судді: Россолов В.В., Тихий П.В.) відмовлено Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Альфа Страхування" до Товариства з додатковою відповідальністю "РОСС" у задоволенні первісного позову повністю. Зустрічний позов Товариства з додатковою відповідальністю "РОСС" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "РОСС" 7595,66 гривень боргу та 1827 гривень судового збору.
Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій зазначаючи про неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 20.07.2015р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.09.2015р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство з додатковою відповідальністю "РОСС"
заперечило проти задоволення касаційної скарги позивача за первісним позовом та просило залишити в силі оскаржувані рішення та постанову.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.06.2014 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альфа Страхування" (надалі в тексті постанови - ПрАТ "СК "Альфа Страхування", позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фіто-лек" був укладений поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/1032797, згідно якого було забезпечено транспортний засіб Сіtrоеn Berlingo, державний реєстраційний №АХ4263 ВХ з лімітом відповідальності на 1-го потерпілого 50000 гривень.
Судами встановлено, що 08.08.2014 р. у м. Харкові по проспекту Гагаріна сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів ІVЕСО державний №АХ9648ЕА, Меrsdеs-Веnz державний № АХ2168СЕ, Volkwagen державний № АХ6631СХ та а/м Сіtrоеn Веrlіngо, державний № АХ4263ВХ.
Відповідно до Постанови Комінтернівського районного суду м.Харкова від 02.09.2014р. водій Сіtrоеn Веrlіngо, державний реєстраційний № АХ4263ВХ не вибрав безпечної відстані та допустив зіткнення із автомобілем ІVЕСО державний №АХ9648ЕА, який належить ПАТ "РОСС" (відповідачу).
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, на підставі заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, страхового акту №1173.609.14.02.01 від 14.11.2014 р. та розрахунку страхового відшкодування до страхового акту, Звіту ТОВ "Експерт Клас" № 92А від 12.11.2014 р., позивач виплатив на рахунок потерпілого від ДТП - відповідача, 37 331,34 грн. що підтверджується платіжним дорученням №28801 від 12.12.2014 р.
Позивач листом вих.№1173.609.14.02.01-0323.11 від 15.11.2014 р. повідомив відповідача про виплату страхового відшкодування у розмірі 37331,34 грн. та вказав, що в разі якщо відповідач надасть акти виконаних робіт та чеки про сплату ремонту на рахунок відповідача, позивачем буде перерахована тимчасово утримана з суми страхового відшкодування вартість ПДВ, в розмірі 7466,27 грн.
03.12.2014 р. відповідач надав позивачу Акт надання послуг № 450 від 18.11.2014 р., відповідно до якого загальна вартість робіт та запчастин становить 44927 грн. (не включаючи ПДВ, оскільки юридична особа, що ремонтує пошкоджений транспортний засіб - ТОВ "Фірма МС Груп", не є платником податку на прибуток на загальних підставах).
Водночас, суди попередніх інстанцій, задовольняючи зустрічний позов, зазначили, що оскільки акт надання послуг № 450 від 18.11.2014р. на суму 44927 грн. не включає в себе ПДВ, то позивач необґрунтовано притримав 7466,27 грн. Натомість, відмовляючи у первісному позові суди дійшли висновку, що зазначена в акті №450 вартість відновлювальних робіт, що підлягає страховому відшкодуванню позивачем за первісним позовом вказана з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,69. Проте колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вважає їх передчасними та такими, що здійснені внаслідок неповного з'ясування усіх фактичних обставин справи з огляду на наступне.
Згідно положень ст. 979 Цивільного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Водночас, згідно з роз'ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" при стягненні на користь потерпілого вартості пошкодженого майна враховується зношеність пошкодженого майна. Розрахунок зношеності проводиться відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24 листопада 2003 р. №142/5/2092. Тобто страхувальник відшкодовує третій особі завдану внаслідок пошкодження транспортного засобу саме пряму шкоду, в якій повинна враховується вартість пошкоджених деталей транспортного засобу на момент ДТП, саме з урахуванням фізичного зношення транспортного засобу.
Натомість, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні первісного позову зазначили лише те, що зі звіту ТОВ "Експерт Клас" №92 від 12.11.2014р. вартість відновлюваного ремонту автомобіля ІVЕСО, державний №АХ9648ЕА 2005 року виготовлення, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,69 складає - 44797,61 грн., та акту наданих послуг №450 від 18.11.2014 р., де вартість робіт та замінених запчастин, які не є новими, а вже були у вжитку раніше згідно довідки ТОВ "Фірма МС Груп" складає 44927 грн., що відрізняється від звіту всього на 129,39 грн., дійшли передчасного висновку, що відновлювані роботи були проведені з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,69.
Проте зазначений висновок судів здійснений без належного у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України дослідження та надання правової оцінки фактичним обставинам справи, документам наявним у матеріалах справи та доводам позивача за первісним позовом. Так, судами не надано належної оцінки зазначеному вище акту №450 від 18.11.2014р. на підставі якого суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний господарський суд, встановив вартість пошкодженого майна на суму 44927,61 грн. без з'ясування під час її визначення коефіцієнту фізичного зносу автомобіля з відповідним проведенням розрахунку зношеності згідно вищезазначеної Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів. Натомість, посилання суду апеляційної інстанції лише на різницю вартості робіт визначених в експертному висновку та вказану в акті №450 є необґрунтованим, оскільки з урахуванням зазначених вище положень чинного в Україні законодавства, не свідчить про здійснення розрахунку відповідно до вказаної Методики та не спростовує зазначеного вище. Тобто, відмовляючи у задоволені первісного позову, господарські суди попередніх інстанцій обмежились констатацією того, що коефіцієнт зносу транспортного засобу становить 0,69, при цьому, судами не з'ясовувалось, у результаті чого фактична сума ремонту транспортного засобу з використанням бувших у використанні запчастин перевищила суму, визначену у звіті про оцінку вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з використанням нових запчастин з урахуванням зношеності майна, а також не з'ясовано які додаткові витрати були понесені, та чи підлягає розмір таких витрат відшкодуванню саме позивачем за первісним позовом.
Водночас, визначення вартості пошкодженого майна без врахування зношеності пошкодженого майна, свідчить і про передчасність висновків суду першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення зустрічного позову.
Сервисы для юристов