ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2017 року Справа № 922/4927/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 11.01.2017у справі№922/4927/15 Господарського суду Харківської областіза позовомАкціонерної компанії "Харківобленерго"до Комунального підприємства "Харківводоканал"простягнення 19278915,67грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 20.09.2016 №10-16 юр/7095)за участю представників сторін:від позивача:Квіцінська А.І., дов. №01-16юр/3214 від 25.04.2016;від відповідача:Здоровець С.В., дов. №7209 від 13.12.2016В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 17.10.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 у справі №922/4927/15, позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Комунального підприємства "Харківводоканал" на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" вартість електричної енергії за період з травня 2015 року по липень 2015 року у розмірі 19278915,67грн. (з яких: 16065763,06грн. - тарифна складова, 3213152,61грн. - ПДВ 20 %). Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Відповідач, Комунальне підприємство "Харківводоканал", з прийнятими судовими актами господарських судів попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Серед іншого зазначає, що судами невірно застосовані положення п. 6.25 та п. 6.28 ПКЕЕ та посилається на те, що у розділі 6 "Розрахунки за спожиту електроенергію" окремо врегульовані відносини зі субспоживачами, а також іншими споживачами, коли прилад обліку встановлено не на межі балансової належності споживача, що впливає на структуру вартості електричної енергії в спірних правовідносинах.
У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 11.04.2017 представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги, представник позивача - заперечував проти її задоволення.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Комунального підприємства "Харківводоканал" підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено місцевим господарським судом та апеляційною інстанцією, спірні правовідносини стосуються неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії №4 від 07.05.2004.
В процесі розгляду даної справи місцевим господарським судом призначено судово-електротехнічну та судово-економічну експертизу (ухвала господарського суду Харківської області від 09.10.2015). Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.04.2016 призначено додаткову судово-електротехнічну та судово-економічну експертизу.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.08.2016 призначено додаткову комплексну судову-економічну та електротехнічну експертизу.
Ухвалою суду від 22.09.2016 місцевий господарський суд відмовив у задоволенні клопотання судового експерта про надання додаткових вихідних даних, необхідних для проведення додаткової комплексної комісійної судово-економічної та електротехнічної експертизи та листом від 22.09.2016 повідомив Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз імені засл. проф. М.С. Бокаріуса про необхідність зняття з проведення призначеної 02.08.2016 ухвалою суду вищезазначеної експертизи.
Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз`яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Згідно ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (п.п. 2, 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").
Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Відповідно до ч. 3 ст. 42 ГПК України у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу.
Пунктом 15.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" визначено, що додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо. Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання. Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер.
Матеріали справи містять суперечливі висновки місцевого господарського суду стосовно наявності чи відсутності підстав для проведення додаткової комплексної судово-економічної та електротехнічної експертизи. Зокрема, в ухвалі господарського суду Харківської області від 02.08.2016 зазначено, що для повного та всебічного розгляду справи, з'ясування усіх обставин справи необхідно призначити додаткову комплексну судову-економічну та електротехнічну експертизу, оскільки проведене у даній справі експертне дослідження №4305/4306 від 30.06.2016 є неповним та не дозволяє відповісти на всі питання, які були поставлені на вирішення вказаної експертизи. Між тим, в подальшому, місцевий господарський суд відхилив клопотання судового експерта про надання додаткових вихідних даних, необхідних для проведення вищезазначеної додаткової експертизи з огляду на те, що позивач заявою від 20.09.2016 відмовився від позовних вимог в тій частині, яка безпосередньо стосується даних щодо яких клопотали експерти.
Разом з цим, як обґрунтовано зазначає заявник касаційної скарги, ухвала господарського суду Харківської області від 02.08.2016 про призначення додаткової комплексної судово-економічної та електротехнічної експертизи не стосувалась вибіркових даних, а мала на меті встановлення загальної правильності обсягів втрат електричної енергії в трансформаторах і лініях електропередавання по всім точкам з урахуванням приписів п. 6.28 ПКЕЕ.
Відповідно до приписів ст. 86 ГПК України якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення, припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо), господарський суд виносить ухвалу.
Проте, як вже зазначалось вище, місцевий господарський суд листом від 22.09.2016 повідомив Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз імені засл. проф. М.С. Бокаріуса про необхідність зняття з проведення призначеної 02.08.2016 ухвалою суду вищезазначеної експертизи.
Крім того, скаржник наголошує, що висновком експертного дослідження від 30.06.2016 №4305/4306 встановлено, що акти про використання електричної енергії не дозволяють встановити чи відповідають дійсності зазначені у них позивачем обсяги втрат.
За приписами ст. 84 ГПК України обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. У мотивувальній частині рішення вказуються: обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Статтею 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Сервисы для юристов