Постанова ВГСУ від 11.04.2017 року у справі №909/632/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 909/632/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Корнілової Ж.О., Могил С.К.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 17.01.17у справі№909/632/16господарського судуІвано-Франківської областіза позовомДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект"доПублічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод"простягнення пені за порушення строку поставки товару за участю представників від:позивачаНайденка І.О. (дов від 17.07.15),відповідачане з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод", про стягнення з 9 469,20 грн. пені за несвоєчасно поставлений товар.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.10.16 (суддя Рочняк О.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.17 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Галушко Н.А., судді: Данко Л.С., Орищин Г.В.), позов задоволено повністю, з посиланням на те, що поставка товару здійснена з порушенням строків, визначених договором, за що відповідно до п.7.2. та ст.231 ГК України передбачено стягнення неустойки у вигляді нарахування пені. При цьому, строк позовної давності за таке порушення визначений п.7.8. визначений у 2 року, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню і строк на звернення із вимогами не пропущений.

Не погоджуючись із постановою у справі, відповідач просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Скаржник вважає, що судами у порушення податкового законодавства безпідставно стягнуто заявлену позивачем пеню за прострочення поставки, виходячи з вартості продукції (ціни) разом із ПДВ.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 12.11.14 між ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (покупець) та ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" (постачальник) укладено договір поставки №53-129-01-14-00323, за яким постачальник зобов'язався у порядку і на умовах договору поставити покупцю трубопровідну арматуру власного виробництва для ВП "Южно-Українська АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом", а покупець зобов'язався прийняти і оплатити отриману продукцію (а.с.30-36).

Пунктом 3.1. сторони погодили, що сума договору становить 728 400,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 121 400,00 грн.

Відповідно до п.1.2 та п.5.1 договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціни і строк поставки зазначаються у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

У специфікації до укладеного договору сторони погодили, що предметом поставки є затвор зворотній у кількості 2-х штук вартістю 72 8400,00 грн. з ПДВ, яку постачальник має поставити до 10.03.15.

Приймання продукції здійснюється покупцем на складі вантажоодержувача у відповідності до супровідних документів. Датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію (п.п.5.4, 5.7 договору).

У п.7.2 договору поставки сторони погодили, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення (включно з днем фактичної поставки відповідно до видаткової накладної), але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

У ході розгляду справи судами встановлено, що обумовлений договором товар відповідач поставив позивачу 23.03.15 згідно видаткової накладної №38, тобто з простроченням обумовленого сторонами строку (а.с.37).

Крім того, в п.7.8 договору сторони обумовили, що позовна давність щодо стягнення неустойки (штрафу, пені), відповідно до п.7.2 договору, встановлюється тривалістю у 2 (два) роки, а отже строк позовної давності для звернення з даним позовом позивачем не пропущено.

Суди обох інстанцій дійшли висновку про задоволення позову, нарахування позивачем пені за порушення строку поставки продукції є правомірним, оскільки визначенений специфікацією термін поставки -10.03.15 прострочено, що вбачається з видаткової накладної від 23.03.15 за №38. (а.с.37).

Доводи відповідача про невірний розрахунок позивачем суми пені, оскільки неустойка розрахована із вартості товару з урахуванням ПДВ, судами відхилено зважаючи на вимоги положень п.п.14.1.178, 164.1.1, 185.1 Податкового кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду попередніх інстанцій вірними, зважаючи на наступне.

Частиною 1 ст.628 ЦК України обумовлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вірно встановлено попередніми інстанціями, у договорі поставки від 12.11.14 сторони погодили ціну договору - 728 400,00 грн., включаючи ПДВ 20% - 121 400,00 грн. (п.3.1 договору - а.с.30).

При цьому сторонами чітко обумовлені строки поставки - 10.03.15, визначені у специфікації (а.с.36), яка є невід'ємною частиною договору, що передбачено п.1.2. (а.с.30) та п.5.1. (а.с.31).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст.ст.11, 626 ЦК України), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст.526 ЦК України).

За встановлених обставин справи вбачається прострочення поставки товару - видаткова накладна від 23.03.15 за №38 (а.с.37). При цьому, визначеним законодавством - ст.230 ГК України та умовами договору (п.7.2 - а.с.33) передбачено стягнення пені за порушення строку поставки продукції у розмірі 0,1% вартості непоставленої у строк продукції за кожен день прострочення (включно з днем фактичної поставки відповідно до видаткової накладної), але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Отже, нарахування і стягнення судами попередніх інстанцій пені за вказане порушення умов договору, на думку колегії суддів касаційної інстанції, є правомірним.

Щодо доводів скаржника про невірний обрахунок суми пені, зважаючи на включення до вартості не поставленого вчасно товару сум ПДВ, то вони спростовуються наступним.

Якщо постачальник є платником ПДВ, зазначення у договорі суми ПДВ для нього є дуже важливим. Адже операції з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, є об'єктом оподаткування ПДВ (п.п. "а" п.185.1 Податкового кодексу України).