Постанова ВГСУ від 11.04.2017 року у справі №908/2125/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 908/2125/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівШевчук С.Р. (доповідач) Владимиренко С.В., Демидової А.М. розглянувши касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 26.12.2016 у справі№ 908/2125/16 Господарського суду Запорізької області за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" доТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" простягнення 12 747,84 грн в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Філіппенко О.Ю., дов. № ГН-Г-13/2017 від 03.01.2017

- відповідача: не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.09.2016 у справі № 908/2125/16 (суддя Топчій О.А.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.2016 (у складі головуючого судді Будко Н.В., суддів Агапова О.Л., Склярук О.І.), відмовлено у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" про стягнення страхового відшкодування в сумі 12 747,84 грн.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ПрАТ "СК "ВУСО" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 990, 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 25, 27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 32-37, 43, 84, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 29.09.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.2016 у справі № 908/2125/16 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач не скористався правом, наданим ст.1112 Господарського процесуального кодексу України, не надав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст.1112 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.05.2015 між ПрАТ "СК "ВУСО", як страховиком, та ОСОБА_5, як страхувальником, укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 1904120-02-10-01, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля Honda Civic - НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

06.08.2015 у м. Києві по бул. Дружби Народів сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Honda Civic - НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під управлінням ОСОБА_5 та автомобіля Daewoo Nexia - НОМЕР_3 під управлінням ОСОБА_6

Відповідно до довідки ВДАІ № 70086556 по факту ДТП винною особою у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є ОСОБА_6

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 11.11.2015 р. у справі № 757/29749/15-п ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

11.08.2015 ОСОБА_5 звернулась до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку з ДТП, яке є страховим випадком відповідно до умов вказаного договору страхування.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивачем 19.10.2015 на підставі страхового акту № 3386-02 від 19.10.2016 та довідки суми страхового відшкодування до нього, виходячи з калькуляції орієнтованої вартості ремонтно-відновлювальних робіт здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 1 355 грн 34 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 12822 від 19.10.2016, сума в розмірі 11 092 грн 50 коп. зарахована в рахунок оплати за договором № 1904120-02-10-01 від 20.05.2015.

Цивільно-правова відповідальність автомобіля Daewoo Nexia державний номер НОМЕР_4 на момент ДТП була застрахована в ТДВ "КРЕДО" за полісом обов'язкового цивільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/7314219.

Враховуючи вищевикладені обставини, позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою № 401 від 26.01.2016, в якій, посилаючись на ст. 27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 993, 1188, 1191 ЦК України, просив відповідача відшкодувати понесені збитки в сумі 12 747 грн 84 коп. до 26.02.2016.

Судами встановлено, що відповідач сплатив позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 1 355 грн 34 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 2958 від 03.08.2016 із зазначенням призначення платежу - виплата страхового відшкодування, ОСОБА_5, поліс АІ 7314219 від 14.08.2014, за регресною вимогою претензія ПрАТ СК "ВУСО" № 401 від 26.01.2016.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі ст. 352 Господарського кодексу України, ч. 1, 3, 5 ст. 626, ст.ст. 979, 980, ч. 2 ст. 1187, ч. 1 ст. 1191 ЦК України, ст. 8, ч. 1 ст. 16, ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 1, ст. 6, п. 22.1 ст. 22, ст. 29, ч. 1 п. 36.4 ст. 36, п. 38.1.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", дійшов висновку, що оскільки сума в розмірі 11 092,50 грн спрямована на сплату страхового платежу за договором № 1904120-02-10-01 від 20.05.2015 та в матеріалах справи відсутні докази перерахування позивачем даної суми в якості страхового відшкодування страхувальнику, то відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заявленої суми в порядку регресу.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки передчасними, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до положень Закону, сума страхового відшкодування обмежується встановленим лімітом відповідальності страховика та завжди зменшується на встановлений в договорі обов'язкового страхування розмір франшизи.

Частина перша статті 22 ЦК України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.