Постанова ВГСУ від 11.04.2017 року у справі №904/6893/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 904/6893/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівВладимиренко С.В., Демидової А.М. розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Протезно-ортопедичне підприємство "Ортоспайн" на рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2016 року та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 року у справі№904/6893/16 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Протезно-ортопедичне підприємство "Ортоспайн" до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" проповернення грошових коштів, що перебували на банківському рахунку, шляхом її стягнення у загальному розмірі 39 194,98 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з'явився;

- відповідача: Каракоця О.Р., довір. від 27.12.2016 №7464-К-О;

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Протезно-ортопедичне підприємство "Ортоспайн" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про стягнення заборгованості у розмірі 39 194,98 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2016 у справі №904/6893/16 (суддя Ніколенко О.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 (головуючий суддя Парусніков Ю.Б., судді Чередко А.Є., Коваль Л.А.) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Протезно-ортопедичне підприємство "Ортоспайн" звернулось із касаційною скаргою, в якій, з урахуванням поданих додаткових пояснень до касаційної скарги, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 11, 20, 1066, 1074 Цивільного кодексу України, статті 38 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2017, прийняти у справі нове рішення про задоволення позовних вимог. Наголошує на безпідставності висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо неправильного обрання ним як позивачем способу захисту порушеного права. Крім цього, відхилення судом клопотання про витребування у відповідача доказів, зокрема відомостей про наявний на рахунку позивача залишок грошових коштів, вплинуло на встановлення обставин, що мають значення для розгляду справи по суті.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 26.05.2003 між позивачем (клієнтом) та відповідачем (банком) укладено договір № 1086 на здійснення розрахунково-касового обслуговування (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору банк відкриває клієнту поточний рахунок (поточні рахунки) у національній та іноземній валюті в тому числі картковий) та/або здійснює його (їх) розрахунково-касове обслуговування відповідно до діючих нормативних актів Національного банку України.

Згідно з п. 2.1.2. договору банк бере на себе зобов'язання надавати клієнту послуги з розрахунково-касового обслуговування, які пов'язані із переказом коштів на рахунок (з рахунку клієнта, в тому числі з урахуванням надходжень сум на його рахунок протягом операційного для) клієнта, видачею грошей у готівковій формі, а також здійснювати інші операції, згідно з додатком 1 протягом операційного дня банку.

Згідно з п. 2.1.3. договору банк зобов'язаний виконувати доручення клієнта, що міститься у розрахунковому документі, у строки:

- в день його надходження, якщо документ надійшов протягом операційного часу;

- не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов після закінчення операційного часу;

- згідно з Додатком 1.

Відповідно до п. 2.1.5. договору, банк бере на себе зобов'язання у разі потреби, за вимогою клієнта надавати клієнтові виписки спеціального виду про стан рахунку (рахунків) клієнта в банку за допомогою засобів Internet з використанням Veb-браузера на сайті www.privatbank.com.ua (з використанням програмного продукту "Приват-24"), а також за допомогою засобів мобільного зв'язку (з використанням програмного продукту "GSМ-банкінг").

23.07.2014 позивач в особі директора ОСОБА_5 звернувся до відповідача з листом вих. № 6 та просив надати йому довідку про те, що розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в Крим РУПАТ КБ "ПриватБанк" м. Сімферополя на даний час є заблокованим.

31.07.2014 у відповідь на лист № 6 від 23.07.2014 відповідач зазначив, що діяльність банку припинено на території Автономної Республіки Крим (далі - АРК) та м. Севастополя відповідно до Постанови Правління НБУ № 260 від 06.05.2014 "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території АРК і міста Севастополя".

У подальшому, позивач звертався до відповідача з листом від 19.03.2015 вих. № 10 з вимогою надати довідку по залишку грошових коштів на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 у Євпаторійському філіалі "ПриватБанку" станом на 19.03.2015.

25.03.2015 у відповідь на лист позивача № 10 від 19.03.2015 відповідач повідомив позивачу, що у зв'язку з припиненням діяльності відокремлених підрозділів банку, розташованих на території АРК та м. Севастополя, банком внесено зміни в порядок обліку грошових коштів по рахунках клієнтів Кримського регіонального управління і Севастопольської філії банку та грошові кошти стали обліковуватися на рахунках балансових груп 2909, 2903.

04.07.2016 позивач направив для виконання (в порядку п. 2.1.3. договору) відповідачеві платіжне доручення № 3 на переказ 39194,98 грн. з рахунку №26004054954915 відкритого в Кримському РУ ПАТ КБ "ПриватБанк" в м. Євпаторія на рахунок № 26008447016 відкритий в АТ Райффайзен банк Аваль у м. Києві.

Предметом спору у справі, що переглядається, є вимога товариства стягнути з банку грошові кошти у розмірі 39194,98 грн., які знаходяться на рахунку позивача відкритому у ПАТ КБ Приватбанк №26004054954915, та у перерахуванні яких за платіжним дорученням товариства №3 від 04.07.2015, банком було безпідставно відмовлено. Позивач стверджує, що дії відповідача, які полягають у невиконанні платіжного доручення № 3 на переказ грошових коштів порушують умови укладеного з ним договору на розрахунково-касове обслуговування, Закон та його права, як власника грошових коштів. На сьогодні товариство позбавлено можливості зняти кошти з рахунку чи перевести їх на інший рахунок.

Розглядаючи спір по суті, суди керувалися приписами статей 1066, 1071, 1074, 1089 Цивільного кодексу України та, з огляду на встановлені ними обставини відсутності в діях банку порушень умов договору, які спричинили збитки у заявленому позивачем розмірі, та недоведеності позивачем наявності обставин, за яких у відповідача виник обов'язок сплатити кошти у розмірі 39194,98 грн., дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України у зв'язку з наступним.

Як обґрунтовано зауважено судами, правовідносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями Глави 72 Цивільного кодексу України "Банківський рахунок", Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Законом України "Про банки і банківську діяльність", нормативно-правовими актами Національного банку України та іншими актами чинного законодавства, що регулюють банківське обслуговування.

Відповідно до статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.