ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2016 року Справа № 910/10106/15
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 18.03.2016 (головуючий суддя Рябуха В.І., судді Ропій Л.М., Калатай Н.Ф.)у справі№ 910/10106/15 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністраціїдоТовариства з обмеженою відповідальністю "Корн"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. ОСОБА_4, 2. ОСОБА_5, 3. ОСОБА_6, 4. Міжнародний благодійний фонд відродження Києво-Могилянської академії, 5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Винолюб",простягнення заборгованостіза участю представниківпозивачане з'явились,відповідачаХристич О.В.,третіх осіб 1, 4, 5Христич О.В.,третіх осіб 2, 3не з'явились,В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2016 відмовлено ОСОБА_4 у прийнятті апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2015 у справі № 910/10106/15, апеляційну скаргу з доданими матеріалами повернуто апелянту.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу передати до Київського апеляційного господарського суду для розгляду.
Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права, а саме ст. 103 ГПК України. На думку скаржника, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у прийнятті апеляційної скарги скаржника.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника скаржника, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено апеляційним судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2015 у справі № 910/10106/15 позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив Банк" задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корн" на користь позивача 13.900.000,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом та 1.309.972,61 грн. простроченої заборгованості за процентами на підставі укладеного між ними договору про здійснення кредитних операцій від 30.09.2013 № 0930/01.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в котрій просив залучити його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2015 скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 відновлено ОСОБА_4 пропущений строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 910/10106/15, залучено його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 апеляційне провадження, порушене за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2015 у справі № 910/10106/15, припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
При цьому апеляційний суд, приймаючи ухвалу від 02.03.2016, встановив, що апелянт (ОСОБА_4) не є учасником правовідносин, що виникли між сторонами за договором про здійснення кредитних операцій від 30.09.2013 № 0930/01, а питання про його права і обов'язки оскаржуваним судовим рішенням не вирішувались.
Згідно з ч. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 якщо апеляційну скаргу подано, зокрема, на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному (касаційному) порядку, то відповідні обставини виключають перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом. У таких випадках останній повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу: щодо апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції - з посиланням на статті 97, 98 ГПК, а щодо апеляційних скарг на ухвали суду - на статті 91, 98 і 106 ГПК.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Як зазначено у п. п. 4.1, 4.2, 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК) та залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Принципова відмінність наслідків цих дій полягає у тому, що у першому випадку повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається, а у другому (після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду) позивач має право знову звернутись до господарського суду з тим же позовом у загальному порядку.
Як зазначалось вище, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 апеляційне провадження, порушене за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2015 у справі №910/10106/15, було припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Беручи до уваги вищенаведене, апеляційний суд правомірно відмовив ОСОБА_4 у прийнятті повторної апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2015 у справі № 910/10106/15 з огляду на припинення провадження за первісною апеляційною скаргою.
Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
За правилами ст. 111-13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про наявність підстав для відмови у прийнятті повторної апеляційної скарги є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановленої у справі ухвали суду апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 80, 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Сервисы для юристов