Постанова ВГСУ від 11.03.2015 року у справі №5024/1780/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 року Справа № 5024/1780/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області на постановувід 25.12.2014 Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 5024/1780/2011 господарського суду Херсонської області про банкрутствокомунального підприємства "Херсонкомунсервіс", м. ХерсонліквідаторКлигіна І.В., м. Херсонза участю Херсонської міської радив судовому засіданні взяли участь представники:

скаржника ліквідаторЄрашов І.Є., довір.; Клигіна І.В.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 15.09.2011 за заявою УПФУ в м. Херсоні порушено справу № 5024/1780/2011 про банкрутство комунального підприємства "Херсонкомунсервіс" (далі - КП "Херсонкомунсервіс", боржник) в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Херсонської області від 20.03.2012 визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника в сумі 8 304,11 грн., визнано боржника банкрутом, відрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Клигіну І.В., зобов'язано його вчинити певні дії та інше.

01.04.2014 ліквідатор боржника звернувся до суду із заявою про покладення на засновника боржника - Херсонську міську раду субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями банкрута у зв'язку із доведенням останнього до банкрутства та стягнути з Херсонської міської ради суму визнаних у межах справи про банкрутство грошових вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 06.11.2014 (суддя Пригуза П.Д.) визнано факт доведення до банкрутства КП "Херсонкомунсервіс". Вимоги ліквідатора про покладання субсидіарної відповідальності на засновника боржника Херсонську міську раду у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства задоволено повністю. Стягнуто з Херсонської міської ради на користь боржника 382 578,21 грн., що складає суму включених до ліквідаційної маси грошових вимог кредиторів. Продовжено строк ліквідаційної процедури на шість місяців.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 (судді: Воронюк О.Л. - головуючий, Лашин В.В., Таран С.В.) вказану ухвалу скасовано. У задоволенні заяви ліквідатора боржника про покладення субсидіарної відповідальності на засновника боржника у зв'язку з доведенням до банкрутства відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державна податкова інспекція у м. Херсоні ГУ Мінхоходів у Херсонській області (далі - скаржник) звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема ст. 619 Цивільного кодексу України, ст. 215 Господарського кодексу України, ст. 25 Закону про банкрутство. Скаржник зазначає, що чинним законодавством прямо передбачено покладення субсидіарної відповідальності засновників боржника, винних у доведені його до банкрутства, а відповідні обставини були встановлені у справі.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Тобто, ініціюючим кредитором має бути належним чином підтверджений факт нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр).

Положеннями ч. 1 ст. 18 вказаного Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому ч. 3 ст. 18 цього Закону встановлено, що у випадку, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, основними та належними доказами відсутності боржника за його місцезнаходженням у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Таким чином, у будь-якому випадку на момент подачі заяви про порушення провадження у справі про банкрутство кредитором повинні бути надані документи, які підтверджують відсутність боржника за його місцезнаходженням, що є необхідною умовою для ініціювання справи про банкрутство за ст. 52 Закону про банкрутство.

Визнаючи боржника банкрутом, як відсутнього, суд першої інстанції виходив з наявності у Єдиному державному реєстрі запису про не підтвердження відомостей про юридичну особу - боржника, про що свідчить наданий ініціюючим кредитором витяг з Єдиного державного реєстру (том 1 а.с. 25), а також із обставин відсутності боржника за місцем реєстрації, встановлених при здійсненні виконавчого провадження.

Проте з такими висновками погодитись не можна з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 11, 12, 14 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.

У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей.

Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Отже, запис про непідтвердження відомостей про юридичну особу свідчить про те, що юридична особа отримала повідомлення державного реєстратора, але протягом встановленого строку не подала реєстраційну картку державному реєстратору.