ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2014 року Справа № 910/11296/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників:позивачаАндріївська О.В. - довіреність від 31.12.2013 р.відповідачаДенисенко А.В. - довіреність від 09.01.2014 р.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"на постановувід 09.01.2014 р. Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/11296/13 господарського суду м. Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерськжитло"простягнення 487 355,66 грн.В С Т А Н О В И В :
У червні 2013 р. ПАТ "АК "Київводоканал" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до КП УЖГ Печерського району м. Києва "Печерськжитло" про стягнення 487 355,66 грн., а саме: заборгованості за надані у період з 01.10.2012 р. по 31.03.2013 р. послуги з постачання питної води та приймання стічних вод в розмірі 450 226,38 грн., інфляційні втрати у розмірі 560,98 грн., 3 % річних у розмірі 2 342,83 грн., пені у сумі 11 714,15 грн. та штрафу у розмірі 22 511,32 грн., посилаючись на приписи статей 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", пунктів 2.1, 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу № 190 від 27.06.2008 р., а також положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання укладеного між сторонами умов договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 03854/2-06 від 03.03.2004 р., згідно облікових даних позивачем за період з 01.10.2012 р. по 31.03.2013 р. було надано відповідачу послуг з постачання питної води та приймання стічних вод на загальну суму 3 446 767,97 грн., що підтверджується актами про зняття показників з приладів обліку, розшифровками та платіжними вимогами - дорученнями.
При цьому, позивач зазначав, що відповідачем відповідно до умов договору, зокрема, пункту 2.2.5, письмового повідомлення відповідача про незгоду щодо кількості або вартості отриманих послуг не було, а враховуючи, що відповідачем жодного разу не направлено до позивача уповноваженого представника для проведення звіряння даних щодо наданих у спірний період послуг з водопостачання та водовідведення та підписання відповідного акта, позивач вважав дані, на підставі яких ним до банківської установи направлялись дебетово - інформаційні повідомлення, такими, що були прийнятті відповідачем.
Проте, відповідачем в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, розрахунки за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення проводяться несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого за період з 01.10.2012 р. по 31.03.2013 р. утворилась заборгованість у розмірі 450 226,38 грн., на яку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та пунктів 4.2, 4.5 укладеного між сторонами договору нараховані інфляційні, 3 % річних, пеня та штраф.
У поясненнях ПАТ "АК "Київводоканал" посилаючись на судову практику, зокрема, постанови Вищого господарського суду України від 26.07.2011 р. у справі № 7/548, від 17.01.2012 р. у справах № 9/132, № 18/96 та постановах Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2012 р. у справі № 5011-69/2531-2012, від 28.05.2013 р. у справі № 5011-65/18027-2012 прийнятих за результатами розгляду справ з вирішення спору між тими ж сторонами та з тих же підстав, вказував на те, що спір у даній справі виник з приводу оплати послуг з постачання питної води та відведення стоків, обсяги яких сторонами визначено актами відповідно до умов договору, а відтак правовідносини сторін регулюються умовами договору виходячи зі складених двосторонніх актів, на які відповідачем не висловлено жодного зауваження. При цьому, договором врегульовані правовідносини сторін щодо обліку та розрахунків за питну воду, у тому числі і те, що використовується відповідачем у його господарській діяльності з надання населенню послуг з водопостачання гарячої води, та стоки.
У відзиві на позовну заяву КП УЖГ Печерського району м. Києва "Печерськжитло" просило відмовити у її задоволенні вказуючи на необґрунтованість та недоведеність розрахунку позивача, наголошуючи на тому, що на балансі відповідача котельні не перебувають, а знаходяться у власності та користуванні КП "Київенерго", згідно листа останнього, який і повинен проводити відповідні розрахунки з ПАТ "АК "Київводоканал".
Рішенням господарського суду м. Києва від 04.10.2013 р. (суддя Куркотова Є.Б.) позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з КП УЖГ Печерського району м. Києва "Печерськжитло" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" заборгованість у розмірі 285 921, 31 грн. та штраф у розмірі 14 296, 07 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції, посилаючись на пункт 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р. зазначив, що розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру, яким згідно листа № 043/03/422 від 28.02.2013 р. є ПАТ "Київенерго", що також встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 у справі № 5011-65/18027-2012, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.07.2013, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що оскільки укладений сторонами договір на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі не регулює відносин сторін з приводу постачання холодної води, яка іде на підігрів та на балансі відповідача теплові пункти (котельні), з яких йому здійснюється постачання гарячої води, не перебувають, а власником водопровідних мереж, якими здійснюється постачання гарячої води та індивідуальних теплових пунктів (бойлерів) є ПАТ "Київенерго", підстави для стягнення з КП УЖГ Печерського району м. Києва "Печерськжитло" вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву, відсутні.
При цьому, судом першої інстанції було визнано доведеним факт наявності у відповідача заборгованості за період з 01.10.2012 р. по 31.03.2013 р. у розмірі 285 921,31 грн., з яких 136 169,67 грн. за надані послуги із приймання стічних вод гарячого водопостачання та 149 751,64 грн. за надання послуг з холодного водопостачання у сумі 149 751,64 грн., а також штрафу у розмірі 14 296,07 грн. згідно із здійсненим судом перерахунком, виходячи із суми заборгованості.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних втрат та річних, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем розрахунки не містять необхідних елементів для обчислення штрафних санкцій, а відтак позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.
За апеляційною скаргою ПАТ "АК "Київводоканал" Київський апеляційний господарський суд (судді: Ткаченко Б.О., Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 04.10.2013 р. у даній справі, залишив його без змін з тих же підстав.
ПАТ "АК "Київводоканал" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 04.10.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.01.2014 р. у даній справі в частині відмови у стягненні з КП УЖГ Печерського району "Печерськжило" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" заборгованості у розмірі 187 138,28 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, норм Законів України "Про питну воду та питне водопостачання", "Про житлово - комунальні послуги", положень Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р. та приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України та неприйняттям до уваги всіх доводів сторін, а саме посилань позивача на правову позицію викладену, зокрема, у постановах Вищого господарського суду України, винесених за результатами розгляду спорів з аналогічних підстав, наданих позивачем до матеріалів справи.
Скаржник зазначає, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору, облік послуг здійснюється за водолічильниками, показання яких фіксуються представником постачальника спільно з представником абонента, тобто єдиним первинним документом, що підтверджує обсяги наданих послуг є акт про знаття показань водолічильника, натомість судами безпідставно не взято до уваги надані позивачем акти про зняття показань водолічильників, що погоджені й підписані відповідачем та є документами на підтвердження факту надання послуг за договором та їх об'єм, при цьому, жодних зауважень та заперечень під час підписання актів від представника відповідача не надходило, що свідчить про погодження ним обсягів наданих послуг та необхідність здійснення оплати.
Заявник касаційної скарги вказує на неправильне застосування судами пункту 3.13 Правил № 190 від 27.06.2008 р., яким встановлено здійснення розрахунків балансоутримувача бойлерів з виробником питної води зазначаючи, що вказаною нормою не передбачено зобов'язання ПАТ "Київенерго", як енергопостачальної організації, щодо укладення договорів для здійснення розрахунків з виробником ПАТ "АК "Київводоканал" за обсяг питної води, яка випущена з систем водопостачання на потреби гарячого водопостачання та інші потреби у випадку перебування теплових пунктів на його балансі, про що також зазначено в постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.02.2010 р. у справі № 2а-12540/09/2670, залишеній без змін ухвало Вищого адміністративного суду України.
Скаржник посилаючись на статтю 275 Господарського кодексу України, норми Законів України "Про теплопостачання" , "Про електричну енергію" вказав на те, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі - продажу, який здійснюється на підставі укладених договорів купівлі - продажу теплової енергії зі споживачами, предметом яких є постачання теплової енергії на потреби гарячого водопостачання, а не самої води у будь - якому вигляді, і ПАТ "Київенерго" здійснює нарахування лише за використану для підігріву води теплову енергію, тобто виставляє споживачам рахунки тільки за підігрів води, а не за її постачання і лише на підставі укладених договорів.
Проте, судами залишено поза увагою відсутність будь - яких договорів між ПАТ "Київенерго" та ПАТ "АК "Київводоканал", як й не звернуто уваги на те, що укладеним між позивачем та відповідачем договором врегульовані питання про надання послуг з постачання води, яка підігрівається в теплових пунктах, що свідчить про відсутність підстав для звільнення відповідача від оплати наданих послуг, висновок про що також міститься і у постановах Вищого господарського суду України, зокрема, у справах № 5011-73/11230-2012 від 24.10.2013 р., № 910/5365/13 від 31.10.2013 р. та № 5011-75/17925-2012 від 05.11.2013 р.
Скаржник зазначав про необґрунтовану відмову судів у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, річних те пені з підстав неможливості здійснення перевірки їх розрахунку, вказавши на залишення судами поза увагою положень Господарського процесуального кодексу України та наданих позивачем всіх розрахунків, здійснених згідно з вимогами чинного законодавства, які не були перевірені судами.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 03.03.2004 року між ВАТ "АК "Водоканал" (правонаступником якого є ПАТ "АК "Київводоканал" (Постачальник) та КП УЖГ Печерського району м. Києва "Печерськжитло (Абонент) було укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 03854/2-06, відповідно до умов пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а Абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за № 165/374 (Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізацій населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.02 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.04.02 р. за № 403/6691 (Правила приймання), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.
У розділі 2 договору сторони обумовили облік води, порядок розрахунків та вартість послуг, встановивши у підпункті 2.1.1 пункту 2.1, що облік поставленої води та кількість поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у Постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у Абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за Абонентом.
Згідно з підпунктом 2.1.2. договору, зняття показників лічильника (-ів) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника Абонента у строки згідно з графіком обслуговування Постачальника. Для Абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 20 м.куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися Постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи з його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків Постачальником від Абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо Абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті Постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.
Підпунктами 2.1.5 та 2.1.6 встановлено, що Абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у Журналі обліку споживання води (пронумерований, прошити й та скріплений печаткою), який заповнюється щомісячно абонентом та представником постачальника. Облікові дані Абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у Постачальника. Абонент щоквартально, або в інші строки, на вимогу Постачальника, проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння Абонент направляє свого представника до Постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання Постачальником підписаного повноважними особами Акта звіряння розрахунків. В разі невиконання Абонентом цього пункту договору, облікові дані Постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених Абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими Абонентом.
Як вбачається з матеріалів справи, порядок розрахунків визначений сторонами у пункті 2.2. договору, зокрема:
- Постачальник щомісячно направляє до банківської установи Абонента платіжні документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення, вимоги - доручення, тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії договору Постачальник доводить Абоненту нові тарифи у платіжних документах без внесення додаткових змін до договору стосовно строків їх введення та розмірів (підпункт 2.2.1 договору);
Сервисы для юристов