ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2015 року Справа № 923/781/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Полякова Б.М.,суддів:Коваленка В.М., Короткевича О.Є.(доповідач у справі)розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємця ОСОБА_4 в особі ліквідатора Косенко С.Г. на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 року та рішенняГосподарського суду Херсонської області від 15.08.2014 рокуу справі№ 923/781/14 за позовомПриватного підприємця ОСОБА_4 в особі ліквідатора Молоша О.І.доПриватного акціонерного товариства "Великолепетиський маслозавод"простягнення 396 745,00 грн.,
В судовому засіданні взяли участь представники:
від ФОП ОСОБА_4 - ОСОБА_7
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 15 серпня 2014 року (суддя Немченко Л.М.) відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Постановою від 15 жовтня 2014 року Одеський апеляційний господарський суд (судді: Жеков В.І. - головуючий, Пироговський В.Т., Лавриненко Л.В.) апеляційну скаргу у справі № 923/781/14 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 15 серпня 2014 року залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, скаржник приватний підприємець ОСОБА_4 в особі ліквідатора Косенко С.Г. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 15 серпня 2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2014 року у справі № 923/781/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 4-5, 34, 35 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 4, 11, 509, 510, 623 Цивільного кодексу України.
В свою чергу, ПрАТ "Великолепетиський маслозавод" проти вимог касаційної скарги заперечує з підстав, викладених у відзиві на касаційну скаргу, вважає рішення Господарського суду Херсонської області від 15.08.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 законними, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права та просить процесуальні акти залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 09.10.2013р. державним виконавцем відділу складено акти про вилучення у ПАТ "Великолепетиський маслозавод" та передачу стягувачу (боржнику) предметів, зазначених ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.12.2013 року у справі № 21/19/10. Згідно акту про передачу майна позивачу передано частину майна у кількості 14 найменувань, а саме: ванна для виготовлення сиру В2 ОСВ-5 - 2 шт.; ванна для дозрівання сливок ВСМГ-2000 - 2 шт.; ванна довгострокової пастеризації Г6 ОПБ-1000М - 2 шт.; ванна довгострокової пастеризації ВДП-300 - 4 шт.; прес для сирів Е8 ОПД-24 - 2 шт.; масловиготовлювач Я-5 ОМЕ - 1 шт.; пастеризатор П8 ОМФ-3 - 1 шт.; пастеризатор А-1-ОТЛ-5 - 1 шт.; сепаратор для високожирних сливок Ж5 ОС 2Д 500 -1 шт.; сепаратор сливковідділювач Ж5 ОСТ-3 - 2 шт.; сепаратор молокоочищувач А1-ОМЦ-10 - 1 шт.; резервуар для молока В2-ОМВ-6,3 - 1 шт.; резервуар для молока В2-ОМГ-10 - 2 шт.; резервуар для молока Я 1-ОСВ-6,3 - 1 шт.
Разом з тим судами встановлено, що станом на 16.05.2014 року ліквідатору на виконання зазначеної ухвали суду та наказу від 29.04.2013 року № 21/19/10 відповідачем решта рухомого майна не передано, а саме: ванна довгострокової пастеризації ВДП-300 - 3 шт. (вартістю 49 710 грн. 00 коп.); насос плунжерний Р-З-ОУЧ-2 -1 шт. (9 120 грн. 00 коп.); місткість для нормалізації сливок ВН600 - 2 шт. (49 400 грн. 00 коп.); пастеризатор А-1-ОТЛ-5 - 2 шт. (51 300 грн. 00 коп.); сепаратор для високожирних сливок Ж5 ОС 2Д 500 - 1 шт. (53 865 грн. 00 коп.); резервуар для молока В2-ОМВ-2,5 - 2 шт. (60 800 грн. 00 коп.); резервуар для молока В2-ОМГ-4 - 1 шт. (33 250 грн. 00 коп.); аміачний компресор Ф411- 1шт. (89 300 грн. 00 коп.); всього на суму 396 745 грн. 00 коп., що підтверджується актом державного виконавця від 09.10.2013 року.
В зв'язку з зазначеним, позивач, вважає, що неповернення майна за наказом у повному обсязі, спричинило йому збитки на суму 396 745,00 грн. З урахуванням уточнень позивач обґрунтовує свої вимоги нормами ст. 22, ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України та ст.ст. 224, 225 ГК України.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено наявність таких складових правопорушення як вина відповідача та причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) відповідача та настанням наслідків у вигляді збитків. Крім того, суди виходили з того, що оскільки позивач не довів, що між сторонами існують господарські зобов'язання, невиконання яких призвело до утворення збитків, позивач позовні вимоги обґрунтував неналежними нормами права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного та місцевого господарських судів, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Частиною другою зазначеної статті визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Частинами 1 та 2 ст. 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідальність є наслідком правопорушення, склад якого утворюють суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна сторона, об'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник, об'єктом правопорушення є зобов'язальні правовідносини, в які вступили кредитор і боржник. Суб'єктивну сторону цивільного правопорушення утворює вина. Об'єктивну сторону правопорушення створюють: наявність збитків, протиправність поведінки боржника, що виразилася в невиконанні або неналежному виконанні узятого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками.
За загальними принципами відповідальності за надання шкоди, підставою для її відшкодування є наявність певних умов в їх сукупності, а саме протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, пряма шкода спричинена цією поведінкою, вина особи та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, з 04 березня 2008 року по 03.03.2012 року на розгляді Господарського суду Херсонської області знаходилась справа № 12/73-Б-08 про банкрутство відповідача ВАТ "Великолепетиський маслозавод".
Судами встановлено, що 03 березня 2012 року ухвалою Господарського суду Херсонської області у справі № 12/73-Б-08 припинено провадження у справі про банкрутство відносно ВАТ "Великолепетиський маслозавод" у зв'язку з відновленням його платоспроможності.
В ході інвентаризації майна, яку було проведено товариством 11.04.2012р.в межах справи про банкрутство, було встановлено, що обладнання, яке було розташовано на території заводу розукомплектовано, не придатне для використання. Водночас, судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що майно, вартість якого позивач просить стягнути у якості збитків, не обліковувалось в наявності, за актом приймання-передачі ПрАТ "Великолепетиський маслозавод" не передавалось, угода на зберігання цього майна не укладалась.
Крім того, судами досліджено, що на виконанні у ВДВС Великолепетиського РУЮ знаходиться виконавчий лист № 2120/13285/12, виданий 10.06.2013р. Суворовським районним судом м. Херсона про стягнення з ПрАТ "Великолепетиський маслозавод" і ОСОБА_10 на користь ПАТ "Марфінбанк" 920 651,87 грн. та 499 279,32 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом та 1 000,00 грн. пені, матеріали якого було передано на виконання ВПВР УДВС Головного управління юстиції у Херсонській області. В межах цього виконавчого провадження 12.07.2013р. відповідно до акту опису й арешту майна все нерухоме майно та рухоме майно (в тому числі і майно ФОП ОСОБА_4), яке знаходилось на території заводу, було описано, на нього накладено арешт і встановлено обмеження права користування. Описане майно було передано на відповідальне зберігання ОСОБА_11
Сервисы для юристов