Постанова ВГСУ від 11.02.2015 року у справі №904/4930/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 року Справа № 904/4930/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на ухвалу від 16.12.2014 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 904/4930/14 господарського суду Дніпропетровської областіпро банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю "Кайрос ЛТД", м. Новомосковськ Дніпропетровської області кредитортовариство з обмеженою відповідальністю "Ресурси АСТ", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області ліквідаторКорнєв Є.О., м. Дніпропетровськпредставники сторін у судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2014 за результатами підготовчого засідання порушено провадження у справі №904/4930/14 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Кайрос ЛТД" (далі - ТОВ "Кайрос ЛТД", боржник) в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-V, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2014 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії Корнєва Є.О., зобов'язано його вчинити певні дії та інше.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2014 (суддя Примак С.А.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано банкрута, як юридичну особу, та припинено провадження у справі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 (судді: Чередко А.Є. - головуючий, Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.) припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Новомосковська ОДПІ, скаржник) на вказану ухвалу відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з підстав ненабуття скаржником статусу кредитора - учасника провадження у справі про банкрутство.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати. Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме, ст. 19 Конституції України, ст.ст. 41, 78 Податкового кодексу України. Скаржник зазначає про позбавлення його можливості проведення позапланової документальної перевірки боржника та, відповідно, звернення з грошовими вимогами у справу про банкрутство.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 41 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз. 16 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Однак інші випадки участі органу доходів і зборів у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Таким чином, орган доходів і зборів не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Провадження у даній справі про банкрутство здійснюється за ст. 95 Закону про банкрутство, де виявлення кредиторів боржника відбувається у ліквідаційній процедурі шляхом офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом. Кредитори повинні заявити свої вимоги до боржника в місячний строк із дня такого оприлюднення.

Відповідне повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури було оприлюднене на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 23.07.2014 (а.с. 88, том 1). З дня офіційного оприлюднення відповідного повідомлення зазначені в ньому відомості набувають загальновідомого значення.

Однак скаржник не звертався з грошовими вимогами до боржника в установленому порядку і його вимоги не були включені до затвердженого судом ухвалою від 16.09.2014 реєстру вимог кредиторів боржника. Зазначена ухвала у встановленому порядку не оскаржена та не скасована, отже є чинною.

Також, листом №11771/10/04-08-10-17 від 20.08.2014 у відповідь на запит ліквідатора Новомосковська ОДПІ не зазначає про наявність у боржника станом на 18.08.2014 будь-якого податкового боргу.

Таким чином, Новомосковська ОДПІ не є учасником справи про банкрутство, оскільки у встановленому порядку не звернулася з грошовими вимогами до боржника.

За таких обставин справи суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою скаржника, який не є учасником провадження у справі про банкрутство, з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.