ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2014 року Справа № 910/16876/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді суддівДемидової А.М. Воліка І.М. Кролевець О.А. (доповідач у справі)розглянувши касаційну скаргу Споживчого товариства "Діамед"на рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 р. у справі № 910/16876/13 господарського суду міста Києваза позовомСпоживчого товариства "Діамед"доЖитлово-будівельного кооперативу "Ювілейний-4"простягнення 121 560,84 грн.за участю представників:
позивача: Шевельова А.С.
відповідача: Булатна С.Д.
в с т а н о в и в :
Споживче товариство "Діамед" (надалі - "СТ "Діамед") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Ювілейний-4" (надалі - "ЖБК "Ювілейний-4") про стягнення 121 560,84 грн. збитків, завданих внаслідок неправомірного заволодіння відповідачем майном позивача, що знаходилось за адресою: м. Київ, вул. Григоровича-Барського, 5, літ. "Б". Позовні вимоги мотивовані нормами статей 22, 1166, 1192 ЦК України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 31.10.2013 р. (суддя Ярмак О.М.) в задоволенні позову відмовлено з огляду на недоведеність складу цивільного правопорушення, що унеможливлює стягнення збитків з відповідача.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 р. (судді Власов Ю.Л., Корсакова Г.В., Самсін Р.І) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, СТ "Діамед" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 р. як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.02.2012 р. комісією у складі представників СТ "Діамед" при обстеженні складу за адресою: м. Київ, вул. Григоровича-Барського, 5, виявлено, що майно, яке належить СТ "Діамед", а саме: комплект аптечних меблів, комп'ютер, ксерокс, принтер, первинні бухгалтерські документи та інше загальною вартістю 121 561,84 грн. відсутнє, при цьому в приміщенні знаходились невідомі особи, які здійснювали монтаж рекламної вивіски "Магазин сантехніки", про що складено відповідний акт.
Звертаючись з позовом до суду, позивач вказував, що внаслідок неправомірних дій відповідача приміщення за адресою: м. Київ, вул. Григоровича-Барського, 5, разом з майном на загальну суму 121 560,84 грн., яке знаходилось у даному приміщенні, вибуло з володіння позивача.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на постанову Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві 04.05.2012 р. про відмову в порушенні кримінальної справи, яку винесено за результатами розгляду заяви СТ "Діамед" від 14.02.2012 р. про вчинення злочину, в якій останнє просило провести перевірку факту захоплення невідомими особами приміщення складу СТ "Діамед", розташованого в м. Києві по вул. Григоровича-Барського, 5, та зникнення майна на загальну суму 121 560,84 грн.
Також позивач вказував, що рішенням господарського суду м. Києва від 21.11.2012 р. у справі № 5011-36/3335-2012 за позовом СТ "Діамед" до ЖБК "Ювілейний-4", треті особи Комунальне підприємство "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва", Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" про витребування майна, позов задоволено повністю, зобов'язано ЖБК "Ювілейний-4" за актом прийому-передачі повернути СТ "Діамед" в натурі приміщення загальною площею 28,9 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Григоровича-Барського, 5, літ. "Б".
Судами з'ясовано, що при вирішенні справи № 5011-36/3335-2012 судом було встановлено, що між СТ "Діамед" та Комунальним підприємством "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" 26.08.2010 р. було укладено договір № 95 оренди нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Григоровича-Барського, 5, загальною площею 35,00 кв.м. для використання під розміщення складу.
Також встановлено, що за результатами проведеного 14.06.2012 р. представниками Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" обстеження нежитлового будинку № 5 літ. "Б" по вул. Григоровича-Барського в м. Києві було з'ясовано, що вказаний будинок загальною площею 28,9 кв.м. використовується ЖБК "Ювілейний-4" під магазин з продажу сантехніки, при цьому дозвільні документи на користування вказаним будинком ЖБК "Ювілейний-4" не надані. За результатами даного обстеження складено відповідний акт.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди втілено у статті 1166 ЦК України, у відповідності до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, з огляду на положення статей 22, 1166 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.
У відповідності до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, колегія суддів оцінює як правомірний висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків у зв'язку з недоведенням позивачем складу цивільного правопорушення, зокрема наявності протиправної поведінки відповідача, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, як необхідної підстави для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується також з висновком місцевого та апеляційного господарських судів, що позивачем не доведено факт завдання йому збитків саме в розмірі 121 560,84 грн.
Твердження, викладені в касаційній скарзі, даного висновку судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст. ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України.
Сервисы для юристов