Постанова ВГСУ від 11.01.2017 року у справі №910/13915/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року Справа № 910/13915/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКороткевича О.Є. (доповідач у справі), суддівПогребняка В.Я., Полякова Б.М., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго"на постанову та рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 року Господарського суду міста Києва від 21.09.2016 рокуу справі№ 910/13915/16 за позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Донснабтехсервис" Публічного акціонерного товариства "Центренерго"простягнення 71 530,46 грн.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Центренерго"- Гардер О.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донснабтехсервис" звернулось з позовом до Господарського суду міста Києва, яким просило суд стягнути з публічного акціонерного товариства "Центренерго" на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 6 545,45 грн. за період з 28.04.2015 по 22.02.2016 та 64 985,01 грн. інфляційних втрат за період з 01.04.2015 по 22.02.2016.

Господарський суд міста Києва (суддя - Трофименко Т.Ю.) у справі № 910/13915/16 прийняв 21 вересня 2016 року рішення, яким позов товариства задовольнив частково та вирішив стягнути з публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Донснабтехсервис" 3% річних у розмірі 6 526,85 грн., інфляційних втрат у розмірі 52 229,89 грн. В іншій частині позову відмовив.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2016 року у справі № 910/13915/16 (судді: Тищенко А.І. - головуючий, Отрюх Б.В., Михальська Ю.Б.) рішення Господарського суду міста Києва від 21 вересня 2016 року залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими процесуальними документами, скаржник публічне акціонерне товариство "Центренерго" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить процесуальні акти судів попередніх інстанцій скасувати частково, а саме скасувати в частині задоволення позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 15.09.2015 року по 22.02.2016 року та відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення учасника судового засідання, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 18.04.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "Донснабтехсервис" (виконавець за договором) та публічним акціонерним товариством "Центренерго" (замовник за договором) було укладено договір про закупівлю послуг № 15/76.

Відповідно до умов укладеного договору виконавець зобов'язався надати послуги/роботи в строки, на умовах і в порядку, передбаченому цим договором, а замовник - прийняти і оплатити ці роботи, найменування, вид та характеристики яких визначені в додатках № 1 та № 2 до договору (пункти 1.1.-1.2. договору).

У додатках до договору сторони погодили вартість робіт, умови розрахунків, строк та місце виконання (додаток № 1), калькуляцію на капітальний ремонт горизонтально-розточувального верстата 2622В (додаток № 3), технічні вимоги до послуг (робіт) "Ремонтування та технічне обслуговування машин і устаткування спеціальної призначеності" (згідно ДК 016-2010, код 33.12.2).

Сторонами договору пунктом 4.1. погоджено, що розрахунки за договором проводяться в безготівковій формі у національній валюті України в порядку, передбаченому додатком № 1 до договору на підставі рахунку виконавця.

Відповідно до пункту 5.3. договору факт виконання робіт за цим договором підтверджується актом виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється їх печатками - по закінченню певного етапу (періоду) виконання робіт або по закінченню надання всього комплексу робіт.

Датою виконання зобов'язань виконавця за даним договором є дата підписання замовником акта виконаних робіт (пункт 5.9. договору).

Згідно пункту 2 додатку № 1 до договору загальна вартість робіт становить 344 700,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Умови розрахунків з виконавцем за виконані роботи встановлені пунктом 3 додатку № 1 до договору, а саме: 100% оплата після здачі на нормоточність і підписання акта виконаних робіт протягом 10 банківських днів.

Договір діє з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і до 31.12.2014 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань сторонами (пункт 12. додатку № 1 договору).

Як встановлено судами, позивач за умовами договору виконав роботи, а відповідач на підставі довіреності від 08.10.2014 № 345 вказані роботи прийняв, що підтверджується актом виконаних робіт від 13.10.2014 № ОУ-00000034 на суму 287 250,00 грн., підписаним та скріпленим печатками сторін без будь-яких зауважень. Проте, як встановили суди попередніх інстанцій, відповідач свої зобов'язання з оплати робіт за договором виконав частково на суму 80 000,00 грн., у зв'язку з чим в останнього наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 264 700,00 грн.

Зазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2015 у справі № 910/5048/15-г, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2015 у справі № 910/5048/15-г.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

У рішенні від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Враховуючи зазначене, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань повторного доведення не потребує.