ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2017 року Справа № 904/1300/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоГубенко Н.М.суддівГольцової Л.А. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Інвестиційно-інноваційний центр" (нова назва Державного підприємства "Адміністративно-господарське підприємство")на рішення від та на постанову відГосподарського суду Дніпропетровської області 20.04.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду 07.09.2016у справі Господарського суду№ 904/1300/16 Дніпропетровської областіза позовомДержавного підприємства "Адміністративно-господарське підприємство"доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4провизнання недійсним договору та стягнення коштівта за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4доДержавного підприємства "Адміністративно-господарське підприємство"простягнення заборгованості
у судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача за первісним позовом Петрощук А.В.;- відповідача за первісним позовом ОСОБА_6;ВСТАНОВИВ:
01.03.2016 Державне підприємство "Адміністративно-господарське підприємство" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про: - визнання недійсним договору підряду від 01.10.2015; стягнення суми у розмірі 51000,00 грн.(з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог № 142/01-16 - т. 1 а. с. 104-108).
11.03.2016 Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічним позовом до Державного підприємства "Адміністративно-господарське підприємство" про стягнення заборгованості у розмірі 661085,00 грн., пені у розмірі 110401,20 грн., штрафу у розмірі 46275,95 грн., 3% річних у розмірі 9074,07 грн., інфляційних втрат у розмірі 19176,63 грн. (з урахуванням заяви про збільшення зустрічних позовних вимог - т. 1 а. с. 194-197).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2016 у справі № 904/1300/16 (суддя Євстигнеєва Н.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 (колегія суддів у складі: Антонік С.Г. - головуючий суддя, судді Подобєд І.М., Чимбар Л.О.), первісний позов задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Державного підприємства "Адміністративно-господарське підприємство" грошові кошти у сумі 51000,00грн.; в іншій частині у первісному позові відмовлено; зустрічний позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Адміністративно-господарське підприємство" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 654000,00 грн., 3% річних у розмірі 8871,25грн., втрати від інфляції у розмірі 19176,63грн.; в іншій частині у зустрічному позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду, Державне підприємство "Інвестиційно-інноваційний центр" (нова назва Державного підприємства "Адміністративно-господарське підприємство") звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі № 904/1300/16 в частині відмови у задоволенні вимог про визнання недійсним договору підряду від 01.10.2015 за первісним позовом, та в частині задоволених вимог за зустрічним позовом.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 01.10.2015 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (підрядник) та Державним підприємством "Адміністративно господарське підприємство" (замовник) було укладено договір підряду, відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов'язується виконати роботи по демонтажу металевих конструкцій на об'єктах, які зазначаються в заявках, а замовник - прийняти і оплатити виконану роботу.
Об'єм робіт по демонтажу металевих конструкцій, місцезнаходження конструкцій, замовник зазначає в заявках на виконання робіт (п. 1.2 договору).
Вартість робіт, які виконуються підрядником за даним договором, визначається на підставі договірної ціни, яка погоджена сторонами і зазначається в рахунках (п. 2.1 договору). Замовник здійснює оплату виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підрядника протягом семи банківських днів від дати виставлення підрядником відповідного рахунку (п.2.2 договору).
Згідно із п. 2.3 договору рахунок на оплату виконаних робіт виставляється підрядником протягом двох банківських днів від дати підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт.
Приймання виконаних робіт оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт (п. 5.1 договору).
Роботи, які виконуються підрядником, приймаються протягом трьох днів з дня надання їх до приймання. Днем приймання виконаних робіт є день підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт. Вказаний акт виготовляється в двох примірниках, підписується, скріплюється печатками сторін (п.5.3. договору).
Строк дії цього договору встановлено до 01.10.2016 (п. 9.1 договору).
Предметом первісного позову є вимога Державного підприємства "Адміністративно-господарське підприємство" визнати недійсним договір підряду від 01.10.2015 та стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 51000,00грн.
Обґрунтовуючи підстави первісного позову в частині вимоги про визнання недійсним договору, Державне підприємство "Адміністративно-господарське підприємство" послалося на те, що у договорі відсутні будь-які розрахунки ціноутворення (калькуляція, розрахунок) за роботи з демонтажу, що підтверджують фактичну ціну за виконані роботи; демонтаж рекламоносіїв був здійснений не ДП "Адміністративно-господарське підприємство", як спеціалізованим підприємством, а сторонніми особами за відповідним дорученням ОСОБА_8 відповідно до укладеного договору на виконання цих робіт, що не відповідає вимогам п. 24 Порядку надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами поза межами населених пунктів Дніпропетровської області, затвердженого розпорядженням Голови обласної державної адміністрації міста Дніпропетровська № Р-208/0/3-13 від 29.03.2013; крім того, порушено регламент узгодження порядку демонтажу рекламних засобів з органами Укравтодору, як це передбачено п. 19 постанови Кабінету Міністрів України № 1135 від 05.12.2012 "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами поза межами населених пунктів". Обґрунтовуючи підстави первісного позову в частині вимоги про стягнення суми у розмірі 51000,00 грн. Державне підприємство "Адміністративно-господарське підприємство" послалося на те, що дана сума була перерахована Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 від імені підприємства особою, яка не мала на це відповідних повноважень.
Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (ст. 215 ЦК України).
Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним. Так само за загальним правилом не є підставою для визнання недійсним відсутність у договорі істотних умов (п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").
Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій встановивши, що договір підписаний повноважними особами; спірний договір містить всі його істотні умови; позивачем за первісним позовом не надано доказів того, що ФОП ОСОБА_4 були демонтовані саме рекламні засоби, розміщені у межах смуги відведення автомобільних доріг, водночас відповідно до Порядку надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами поза межами населених пунктів Дніпропетровської області примусовий демонтаж рекламних засобів проводиться на підставі рішення Укравтодору лише у тому разі, коли рекламний засіб розташований у межах смуги відведення автомобільних доріг; беручи до уваги те, що неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним; дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору підряду від 01.10.2015.
Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням Голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 18.03.2014 № К-94/0/5-14 на посаду директора ДП "Адміністративно-господарське підприємство" призначено ОСОБА_8
Сервисы для юристов